Природа - це природне середовище перебування людини. І природно, що йому необхідно піклуватися про неї, постійно підтримувати її, берегти й зберігати. У древні часи люди більш тремтливо й дбайливо ставилися до того, що їх оточувало. Багато культів, обряди й ритуали сивої старовини сприяли тому, щоб людина перебувала в гармонії із природою. Однак зараз від колишньої поваги до навколишнього світу не залишилося й сліду
Сьогодні активно здійснюється використання природних ресурсів, атмосфера нещадно забруднюється, ставлячи під сумнів існування людини як виду. Що ж з нами відбувається і як людство дійшло до такого відношення до природи?
Це дуже складне питання, на який немає поки однозначної відповіді. Більшість людей сходяться на тім, що причини даного явища лежать у самій свідомості людини, у його споживчому світогляді, що викладено в короткої, але ємній фразі: «Бери від життя всі». У підсумку виходить, що людина стала на шлях відвертого й нічим грабежу, що прикривається не, природних надбань, і поступово втрачає свій людський вигляд
Якщо так піде й далі, те людство в недалекому майбутньому очікує неминуча фізична деградація, і як причина її - деградація духовно-моральна. Це приведе до безславного кінця всієї людської цивілізації. Однак кінець її буде не в зеніті слави, а скоріше наслідком втрати людяності більшістю її представників
Щоб цього не трапилося, необхідно кожному з людей зрозуміти своє місце в житті й усвідомити, що тільки в єдності із природою можна зберегти себе й весь рід людський від духовної деградації й неминучої загибелі
Так, увесь день птах старанно працює, знищуючи комах-шкідників: короїдів, вусачів, довгоносиків, листоїдів. А струсу немає, бо кості та м'язи черепа у дятла влаштовані по-особливому. Але не вдаватимемося до подробиць. Зате про язик розповімо більше. Він довжелезний і схожий на тоненьку змійку. Ним дятли можуть проникнути у будь-які закутки дерева. Він липкий, на кінчику є шпилечки зі спрямованими назад вістряками. З такого язика, ще й висунутого на 10 см, не зірветься жодна комаха. Бачили, як дятли швидко бігають по дереву і не падають? Бо ноги в них міцні і мають чотири пальці: два спрямовані вперед, а два - назад. Щоб крутитися по стовбуру, дятел відставляє четвертий зовнішній палець убік. На дереві він утримується завдяки гострим кігтям, та ще й упирається міцним хвостом. Даремно по дереву дятли не стукатимуть: учені довели, що дятел безпомилково відрізняє трухлявий стовбур від цілої деревини. У народі кажуть: "Хто б того дятла знав, якби не довгий ніс". А він у дятла і довгий, і міцний. Ним пташка дістає комах, насіння з шишок; робить дірки в березі і ласує соком: тоді на корі дерева можна побачити цілий рядок крапочок; вибиває кругленьке дупло для житла. Дуже цікаво ці птахи вміють влаштовувати "кузню": ялинові чи соснові шишки вони зручно прилаштовують в розщепі дерева, а тоді, розкриваючи їх міцним дзьобом, дістають насіння. Навесні, коли сніг під деревом розтане, видно, скільки шишок переносив дятел тільки до цієї "кузні" - а їх у птаха може бути багато. А ранньою весною дятел відшуковує сухенький сучок і швидко-швидко стукає по ньому дзьобом. Сучок вібрує, і по лісу лунає своєрідний барабанний дріб - серенада подрузі. І якщо неподалік від "барабанщика" Ви помітите точнісінько такого ж дятла, але без червоної плями на затилку, знайте - це на заклик відгукнулася подруга. І тепер дятлам треба знайти придатне дерево (зазвичай, це осика або вільха) для видовбування житла. Працюють птахи по черзі. На дно дупла, вистеленого дрібною тирсою, дятлиха відкладає 5-7 яєць. Мати і батько висиджують їх поперемінно. Пташенята вилуплюються голенькими, навіть без пухового вбрання. А через три тижні молоді дятли вже вилітають з гнізда. Спочатку батьки опікуються ними, підгодовують, Згодом молодь розлітається, і батьки - теж: усі у різні сторони. На Кам'янеччині, крім великого дятла, живуть середній, малий, зелений, сірий, сирійський. Усі ці птахи і зимують у нас. А ось крутиголовка з родини дятлів відлітає в тепліші краї.
Сьогодні активно здійснюється використання природних ресурсів, атмосфера нещадно забруднюється, ставлячи під сумнів існування людини як виду. Що ж з нами відбувається і як людство дійшло до такого відношення до природи?
Це дуже складне питання, на який немає поки однозначної відповіді. Більшість людей сходяться на тім, що причини даного явища лежать у самій свідомості людини, у його споживчому світогляді, що викладено в короткої, але ємній фразі: «Бери від життя всі». У підсумку виходить, що людина стала на шлях відвертого й нічим грабежу, що прикривається не, природних надбань, і поступово втрачає свій людський вигляд
Якщо так піде й далі, те людство в недалекому майбутньому очікує неминуча фізична деградація, і як причина її - деградація духовно-моральна. Це приведе до безславного кінця всієї людської цивілізації. Однак кінець її буде не в зеніті слави, а скоріше наслідком втрати людяності більшістю її представників
Щоб цього не трапилося, необхідно кожному з людей зрозуміти своє місце в житті й усвідомити, що тільки в єдності із природою можна зберегти себе й весь рід людський від духовної деградації й неминучої загибелі
Бачили, як дятли швидко бігають по дереву і не падають? Бо ноги в них міцні і мають чотири пальці: два спрямовані вперед, а два - назад. Щоб крутитися по стовбуру, дятел відставляє четвертий зовнішній палець убік. На дереві він утримується завдяки гострим кігтям, та ще й упирається міцним хвостом. Даремно по дереву дятли не стукатимуть: учені довели, що дятел безпомилково відрізняє трухлявий стовбур від цілої деревини.
У народі кажуть: "Хто б того дятла знав, якби не довгий ніс". А він у дятла і довгий, і міцний. Ним пташка дістає комах, насіння з шишок; робить дірки в березі і ласує соком: тоді на корі дерева можна побачити цілий рядок крапочок; вибиває кругленьке дупло для житла.
Дуже цікаво ці птахи вміють влаштовувати "кузню": ялинові чи соснові шишки вони зручно прилаштовують в розщепі дерева, а тоді, розкриваючи їх міцним дзьобом, дістають насіння. Навесні, коли сніг під деревом розтане, видно, скільки шишок переносив дятел тільки до цієї "кузні" - а їх у птаха може бути багато.
А ранньою весною дятел відшуковує сухенький сучок і швидко-швидко стукає по ньому дзьобом. Сучок вібрує, і по лісу лунає своєрідний барабанний дріб - серенада подрузі. І якщо неподалік від "барабанщика" Ви помітите точнісінько такого ж дятла, але без червоної плями на затилку, знайте - це на заклик відгукнулася подруга. І тепер дятлам треба знайти придатне дерево (зазвичай, це осика або вільха) для видовбування житла. Працюють птахи по черзі.
На дно дупла, вистеленого дрібною тирсою, дятлиха відкладає 5-7 яєць. Мати і батько висиджують їх поперемінно. Пташенята вилуплюються голенькими, навіть без пухового вбрання. А через три тижні молоді дятли вже вилітають з гнізда. Спочатку батьки опікуються ними, підгодовують, Згодом молодь розлітається, і батьки - теж: усі у різні сторони.
На Кам'янеччині, крім великого дятла, живуть середній, малий, зелений, сірий, сирійський. Усі ці птахи і зимують у нас. А ось крутиголовка з родини дятлів відлітає в тепліші краї.