Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти. Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки. Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть: - Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається? - Хто це заговорив? - Здивувалися діти. - Це ми, зайчики - побігайчики! - Чого вам треба? - Запитав Сергій. - Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді! - Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися. Ось було б так, як би звірі могли говорити!
З усіх — два слова: «Мати» і «Вітчизна» — Існують звіку тільки в однині.( Борис Олійник).
Мати для кожного з нас — це найголовніша людина на землі, це уособлення любові і всепрощення, це найвірніший друг у щасті та остання надія у найдраматичніші моменти життя.
Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.
Для мене Батьківщина - це Україна. А що ж такого в Україні унікального? Країна як країна – з власною історією, власними традиціями. Для мене вона унікальна лише тим, що рідна. Адже як писав талановитий письменник Василь Симненко:
"Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину."
Отже матір в тебе єдина, так само як і Батьківщина, пор\трібно цінувати і любити, те що в тебе вже є.
Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти.
Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки.
Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:
- Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?
- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.
- Це ми, зайчики - побігайчики!
- Чого вам треба? - Запитав Сергій.
- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!
- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.
Ось було б так, як би звірі могли говорити!
З усіх — два слова: «Мати» і «Вітчизна» — Існують звіку тільки в однині.( Борис Олійник).
Мати для кожного з нас — це найголовніша людина на землі, це уособлення любові і всепрощення, це найвірніший друг у щасті та остання надія у найдраматичніші моменти життя.
Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.
Для мене Батьківщина - це Україна. А що ж такого в Україні унікального? Країна як країна – з власною історією, власними традиціями. Для мене вона унікальна лише тим, що рідна. Адже як писав талановитий письменник Василь Симненко:
"Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину."
Отже матір в тебе єдина, так само як і Батьківщина, пор\трібно цінувати і любити, те що в тебе вже є.