Синтаксичний розбір речення ( яке речення тип звязку сполучникове чи безсполучникове) Сади осипалися милі, що чарували так мене, і знов Дніпра чекають хвилі, коли їх крига одягла.

Духовна цінність – це те, що вище за матеріальні цінності те, що має бути на першому місці - це те, що варте поваги.

Ще здавна життя людей будувалося на моральних та матеріальних цінностях, але основою взаємовідносин та самого життя  були саме духовні цінності: любов, підтримка, доброта, милосердя, щастя.

Велике значення у моєму житті має підтримка дорогих та близьких мені людей. Іноді настають дуже складні часи, і тоді просто необхідно на когось покластися: родину, друзів, приятелів.

   Велику роль у житті будь-якої людини відіграє любов. Вона повсюди, вона ніколи не залишала нас - це ми не завжди хочемо її бачити та визнавати.

    Важливу роль відіграє і доброта. Доброта є основою нашого життя! Вона є фундаментом, на якому зростають усі інші духовні цінності.

  Милосердя є складовою душі. Не кожен здатен на це почуття. Не кожен здатен на пожертви заради інших людей.

  Щастя - це також духовна цінність. Я думаю що разом з щастям, завжди йде душевний спокій. У кожного своє щастя. Інколи люди шукають цього щастя все життя, а

Объяснение:

ЭПЕНТЕ́ЗА (от греч. ἐπένθεσις – встав­ка)(встав­ка), один из ви­дов ком­би­на­тор­ных из­ме­не­ний зву­ков – воз­ник­но­ве­ние в сло­ве (ча­ще все­го вслед­ст­вие дис­си­ми­ля­ции) до­пол­ни­тель­но­го, не­эти­мо­ло­ги­че­ско­го зву­ка (со­глас­но­го или глас­но­го). Э. воз­ни­ка­ет при ос­вое­нии за­им­ст­во­ва­ний с не­свой­ст­вен­ны­ми род­но­му язы­ку со­че­та­ния­ми зву­ков. Напр., не­ха­рак­тер­ные для рус. яз. зия­ния (сте­че­ния глас­ных) при­во­дят к воз­ник­но­ве­нию со­глас­но­го [j]: «Пер­сия»<Persia, «ария»<итал. aria; не­до­пус­ти­мые в уй­гур­ском язы­ке сте­че­ния со­глас­ных в на­ча­ле или кон­це сло­ва уст­ра­ня­ют­ся Э. глас­но­го: «ку­луп»< «клуб», «акыт»< < «акт». Э. ча­сто встре­ча­ют­ся в не­нор­ми­ро­ван­ной ре­чи (в про­сто­ре­чии, диа­лек­тах, дет­ской ре­чи); напр., «ра­ди­во», «скор­пи­ён», «ндрав», «страм».