(синтаксичний розбір речення)
Якось, побачивши урочистий стіл, а на ньому на почесному місці святковий Хліб, під ступна Гадюка позаздрила Хлібові й забажала дізнатися, як він досягнув такой честі. Хліб по вагом розповів свою історію: «Спочатку мене закопали в землю, я виростав, достигав. Потім мене обмолотили ціном, просіювали крiзь решето, сушили. На цьому моï пригоди не завер шилися. Господарi мене змололи на жорнах, господині замісили кулаками й спекли на вогні, а вже потім поклали на урочистий стіль Галюці від переляку перехопило подих. Вона вирішила, що краще й плазувати у вогкому драговинні, ніж терпіти такі випробування та муки.
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Слово батьків з давнини вважалось вершиною мудрості. Через те, що наші батьки прожили вік , то вони краще знають як жити. Вони дають мудрі поради, кажуть добрі слова, а якщо ви будете до них дослухатись , то зрозумієте, що то справді корисно- слухати батька й матір.
Тато для своїх дітей зазвичай стає прикладом. Виховує їх так, аби вони стали гарними людьми. Хоча, який батько не хоче, щоб його дитина стала вихованою та культурною людиною в нашому суспільстві? Батько завжди готовий прийти на до словом і ділом. Він, як особа чоловічої статі не буде довго ходити поблизу вашої проблеми, він буде твердо виконувати її з вами. Можливо і не ділом, та добрим словом він завжди вас підтримає, та скаже те,що до вам. Він буде з вами поряд завжди, тому не варто соромитись,а варто просити, щоб тобі щось порадили твої батьки і нехай то мама, і нехай то тато…