Синтаксичний розбір речення
Вона побачила той садочок, який посадив старенький дідусь.​

1) в далекому полі - обставина (підкреслюється пізній - означення (підкреслюється хвилькою). місяць - підмет (просто підкреслюється). в долині, за , по-осінньому - обставина. тривожилась - присудок. перелітна - означення. птиця - підмет. пісня - підмет. сумувала й сумувала - присудок. під густим склепінням лип, на яких ще неяскравою порошею - обставина. починала колихатися - присудок. місячна - означення. доріжка - підмет. 2) в - прийменник. далекому - прикметник. полі - іменник. пізній - прикм. місяць - іменник. долині - ім. за - прийменник. - прислівник. по-осінньому - присл. тривожилась - дієслово. перелітна - прикм. птиця - ім. а - сполучник. пісня - ім. сумувала - дієслово. й - сполучник. під - прислівник . густим - присл. склепінням - іменник. лип - іменник. на - прийм. яких - присл. ще - прийм. неяскравою - присл. порошею - ім. починала колихатися - обидва дієслово. місячна - прикм. доріжка - ім. 3) характеристика речення: (розпвідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство. (Юрій Шафраник)

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко)

Мова — духовне багатство народу. (Василь Сухомлинський)