Синтаксичний розбір. усі герої переживають коли хтось погано ставиться до природи нищить її стають в міру своїх мотивів га захист але в кожного свої обставини і свля історія
В сучасному світі багато здобувачів знань навчаються дистанційно.
Деякі через ситуацію з пандемією,а деяким просто подобається.Я вважаю,що вчитися вдома-це нормально,але багато речей відбувається в школі.Наприклад перші друзі,перші сварки,які навчають дорослому життю.Ти не побачиш своїх однокласників,випускного,а головне незабутнього першого дзвоника.Також псується зір і потрібно завжди сидіти,а в школі з класу в клас побігаєш.
Моя думка,всеж краще вчитися у школі,але-це вибір кожного.
Одного разу ми з татом поїхали на Закарпаття і пішли у ліс по гриби. Батько розповідав цікаві історії, навчав, як правильно шукати різноманітні плоди. Але через дві години ми трохи втомились і вирішили відпочити. Батько приліг, потім заснув, а я вирішив трохи прогулятись самостійно.
Через десять хвилин своєї самостійної прогулянки я усвідомив, що заблукав. Мені стало нестерпно страшно і я почав голосно кликати тата на до . Виявилось, що я відійшов не дуже далеко і батько почув мій крик, який його розбудив.
Це був дуже повчальний для мене випадок. Адже тепер я знаю, що краще самостійно не відходити далеко. А навіть якщо відійшов і зрозумів, що заблукав, краще стояти на місці й чекати на до .
В сучасному світі багато здобувачів знань навчаються дистанційно.
Деякі через ситуацію з пандемією,а деяким просто подобається.Я вважаю,що вчитися вдома-це нормально,але багато речей відбувається в школі.Наприклад перші друзі,перші сварки,які навчають дорослому життю.Ти не побачиш своїх однокласників,випускного,а головне незабутнього першого дзвоника.Також псується зір і потрібно завжди сидіти,а в школі з класу в клас побігаєш.
Моя думка,всеж краще вчитися у школі,але-це вибір кожного.
если не то сорьки
Одного разу ми з татом поїхали на Закарпаття і пішли у ліс по гриби. Батько розповідав цікаві історії, навчав, як правильно шукати різноманітні плоди. Але через дві години ми трохи втомились і вирішили відпочити. Батько приліг, потім заснув, а я вирішив трохи прогулятись самостійно.
Через десять хвилин своєї самостійної прогулянки я усвідомив, що заблукав. Мені стало нестерпно страшно і я почав голосно кликати тата на до . Виявилось, що я відійшов не дуже далеко і батько почув мій крик, який його розбудив.
Це був дуже повчальний для мене випадок. Адже тепер я знаю, що краще самостійно не відходити далеко. А навіть якщо відійшов і зрозумів, що заблукав, краще стояти на місці й чекати на до .
Объяснение: