Синтаксичнтй розбір речення
-Олена упізнала між ними свій ідеал облитий чудовим світом і не зводила з нього очей.
-Де-не-де лежали на землі дерева-великани підриті й поборені віком або й розколені громом

Запитайте у різних людей, що робить їх щасливими, від чого вони отримують найбільше задоволення, - і ви отримаєте купу найрізноманітніших відповідей. Дехто відверто скаже: мене роблять щасливим гроші, достаток, багатство. Справді, якщо весь час думаєш про те, як нагодувати сім"ю або заплатити за квартиру, щасливим бути важко. Так само і зі мною. Я не прагну набити повні кишені хрусткими купюрами, але для мене важливо мати певну суму грошей, щоб почуватися впевнено.

Мене робить щасливим відчуття, що мої близькі люди здорові і не потерпають від якогось нещастя, що в них усе гаразд, що вони посміхаються.

Але справжнє відчуття щастя до мене приходить тоді, коли я зустрічаюся зі своєю коханою дівчиною. Ця людина мені дуже дорога, бо розуміє мене і відповідає взаємністю на мої почуття до неї. Це мене окрилює, прямо підносить над землею, дарує впевненість у своїх можливостях, викликає справжню ейфорію  і надихає на нові досягнення, аби подобатися їй ще більше.

Я думаю, навіть переконаний, що без кохання щасливою не може бути жодна людина.

                                                                "Лісова школа"

У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на 
ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...