Як дитина відчуває себе серед людей-однолітків? Цікаве питання, точної відповіді на яке не знайти. Все залежить від певної дитини, її характеру, поведінки в суспільстві та наявності зв'язку з однолітками. Деякі, досить сором'язливі чи просто замкнені у собі діти, дуже важко переживають спілкування з однолітками чи навіть з людьми у цілому. Їм важко знайти спільну тему для розмов, відчувають невпевненість і дискомфорт в присутності інших, багато часу проводять насамоті чи займаючись улюбленою справою. Такі люди неговіркі. А деякі навпаки не можуть жити без суспільної уваги, без галасних балачок та компаній друзів. Вони активні в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають власну думку. Такі люди люблять бути серед однолітків і ведуть себе разом з ними впевнено и спокійно, не думаючи про свої наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них. Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.
Много кто из моих одноклассников живет в нашем доме. Вечерами мы собираемся во дворе, вспоминаем день, приколы на уроках, играем в футбол, бадминтон - вообще, сколько еще развлечений можно найти, когда не хочется идти домой. Однажды Юлька (она сидит за первой партой, почти отличница) рассказала, что ее отец возвращается из-за границы, куда ездил по делам своего предприятия, и привез среди разных подарков диски с записями популярных на Западе музыкальных групп. Много кто из нас хотел послушать диски. Юлька предложила устроить своеобразный конкурс: диск получит тот, кто по дороге к школе расскажет что-то интересное, что привлечет ее внимание. Ее предложение нас не удивило: нам задали написать произведение на тему «Мой путь к школе».
Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.