Сергій Васильківський - відомий український художник. Яскравість барв, ясність і простота – ось головні риси його творів. Картини ніби сміються, радуючи око. З них так і б’є сила, сміливість, відвага й завзяття.Кому траплялося відвідати Васильківського в Харкові, той пам’ятає його маленьку хатку, де жив він зі своєю старою недужою матір’ю. Майстерня – простора й світла. Стіни її обвішано малюнками й картинами.Сам хазяїн – невисокий на зріст, присадкуватий чоловік, з копицею рудого волосся на круглій голові, у вишиваній сорочці. На кругластім обличчі – малі вусики, круте підборіддя і короткий ніс. Звертають на себе увагу невеликі, але допитливі й цікаві очі. На устах раз у раз грає лукава усмішка.З першого разу неважко зрозуміти, що маєш справу з артистичною натурою. Про це свідчать мова, жваві рухи й міміка. З його пересипаної дотепами розмови б’є свіжий гумор. Та найцікавіше враження справляє той український містечковий жаргон, що інколи вживає Васильківський. Здається, не був би він художником, то став би актором. Які цікаві його анекдоти про приятелів і знайомих!Не кожному він показує свої карикатури на деяких харківських діячів. Вони вражають майстерністю. На жаль, карикатури мусять лежати у схованці.Прощаючись, я звернув увагу на картину, що стояла в кутку. Полотно не продалося на виставці. Я стояв перед картиною як прикутий, не відводячи очей.Широкий неосяжний степ. Смеркає. На першім плані стоїть, схилившись у важкій задумі, чабан. Вівці позбивалися в купки. Тиша і сум.Чи ж може бути кращий символ сучасного стану України? Проводир у безпорадній задумі, подібний до овець народ... Усе нагадувало гірку дійсність і хапало за серце. (За М.Вороним1; 250 сл.)
Солов'ї - ці невтомні співці весни і кохання заливчасто перетьохкуються у вербах по садках, і коли вони тьохкають, здається, що все на світі стихає. Чомусь не кожен розуміє і не написано ніде, якщо душа співать не вміє, то розум пісню не складе. Піфагор, якого всі знають як відомого філософа і математика, часто брав участь в атлетичних змаганнях, а на Олімпійських іграх двічі був увінчаний лавровим вінком вибореним у кулачному бою. Вечір був тихий, угорі займались маленькі небесні ватри, а з-за Чорногори виповзав поволі, немов хтось підштовхував його знизу, величезний круглий місяць. Люблю я дощ рясний, що густо з неба ллється, після дощу того уся земля цвіте і ліс покритий краплями блискучими сміється.
Лише розділові знаки, ссорі
Солов'ї - ці невтомні співці весни і кохання заливчасто перетьохкуються у вербах по садках, і коли вони тьохкають, здається, що все на світі стихає. Чомусь не кожен розуміє і не написано ніде, якщо душа співать не вміє, то розум пісню не складе. Піфагор, якого всі знають як відомого філософа і математика, часто брав участь в атлетичних змаганнях, а на Олімпійських іграх двічі був увінчаний лавровим вінком вибореним у кулачному бою. Вечір був тихий, угорі займались маленькі небесні ватри, а з-за Чорногори виповзав поволі, немов хтось підштовхував його знизу, величезний круглий місяць. Люблю я дощ рясний, що густо з неба ллється, після дощу того уся земля цвіте і ліс покритий краплями блискучими сміється.
❤️