Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
У 1 реченні дощ - простий підмет, виражений іменником у Н. в. одн. чол. р.; почався - простий присудок, виражений дієсловом дійсного мин. ч., док. виду. У 2 реченні хлопчик - простий підмет, виражений іменником у Н. в. одн. чол. р.; вирішив стрибнути - складений дієслівний присудок, виражений допоміжним дієсловом та інфінітивом стрибнути. У 3 реченні погода - простий підмент, виражений іменником у Н. в. одн. ж. р.; була чудова - складений іменний присудок, виражений неповнозначною дісєлівною зв'язкою бути в минулому часі.
Власні приклади речень: 1. Речення з простим присудком: а) Я їй розказувати, а вона сміятись та радіти, та підкрикувати (М. Вовчок) (простий присудок виражений інфінітивом на позначення початку дії); б) Настя, сиди та ший (М. Вовчок) (простий присудок виражений наказовим на позначення обов'язкової, але часто небажаної дії) Простий присудок може бути ускладненим: - А він дивиться не надивиться; - Сідай покуримо; - А він візьми й прийди; - А він підскочив і ну кричати. Це вже ми передали куті меду (передали куті меду - ускладнений простий присудок, виражений фразеологізмом передати куті меду).
2. Речення зі складеним дієслівним присудком: а) Із-за обрію стали накочуватися хмари (О. Гончар) ( стали накочуватися - складений дієслівний присудок, виражений допоміжним дієсловом + інфінітив); б) Чи маєте ви право мене допитувати? (маєте право допитувати - складений дієслівний присудок, виражений сталим сполученням мати право + інфінітивом допитувати).
3. Речення зі складеним іменним присудком: А) Молодість - то найкраща пора у житті ( Молодість - підмет, то найкраща пора року - склад. ім. прис.). Тут опущена дієслівна зв'язка бути (у теп. часі - є), тому роль зв'язки на себе взяла вказівна частка то). Б) Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (Єсть народ - скл. ім. прис., виражений неповнозначною дієслівною зв'язкою бути у теперішньому часі має форму єсть.
Объяснение:
Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
почався - простий присудок, виражений дієсловом дійсного мин. ч., док. виду.
У 2 реченні хлопчик - простий підмет, виражений іменником у Н. в. одн. чол. р.;
вирішив стрибнути - складений дієслівний присудок, виражений допоміжним дієсловом та інфінітивом стрибнути.
У 3 реченні погода - простий підмент, виражений іменником у Н. в. одн. ж. р.;
була чудова - складений іменний присудок, виражений неповнозначною дісєлівною зв'язкою бути в минулому часі.
Власні приклади речень:
1. Речення з простим присудком:
а) Я їй розказувати, а вона сміятись та радіти, та підкрикувати (М. Вовчок) (простий присудок виражений інфінітивом на позначення початку дії);
б) Настя, сиди та ший (М. Вовчок) (простий присудок виражений наказовим на позначення обов'язкової, але часто небажаної дії)
Простий присудок може бути ускладненим:
- А він дивиться не надивиться;
- Сідай покуримо;
- А він візьми й прийди;
- А він підскочив і ну кричати.
Це вже ми передали куті меду (передали куті меду - ускладнений простий присудок, виражений фразеологізмом передати куті меду).
2. Речення зі складеним дієслівним присудком:
а) Із-за обрію стали накочуватися хмари (О. Гончар) ( стали накочуватися - складений дієслівний присудок, виражений допоміжним дієсловом + інфінітив);
б) Чи маєте ви право мене допитувати? (маєте право допитувати - складений дієслівний присудок, виражений сталим сполученням мати право + інфінітивом допитувати).
3. Речення зі складеним іменним присудком:
А) Молодість - то найкраща пора у житті ( Молодість - підмет, то найкраща пора року - склад. ім. прис.). Тут опущена дієслівна зв'язка бути (у теп. часі - є), тому роль зв'язки на себе взяла вказівна частка то).
Б) Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (Єсть народ - скл. ім. прис., виражений неповнозначною дієслівною зв'язкою бути у теперішньому часі має форму єсть.