Ми разом граємося у дворі, багато спілкуємось. Нам цікаво удвох, уміємо веселитися. Часто радимось як виконати домашнє завдання. Дружба особливо пізнається в біді. Коли подруга хвора, я обов'язково телефоную чи провідую її. Допомагаю виконати домашнє завдання. Розповідаю про шкільні новини.
Дружба не може існувати без добрих справ.
У мене є друг Андрій. Ми разом відвідуємо спортивну секцію.
Наші захоплення однакові, тому нам особливо цікаво разом. У вихідні дні я часто з ним тренуюся в нашому дворі. У школі ділюся з ним усілякими смаколиками. Також іноді допомагаю йому виконувати домашнє завдання. Провідую та телефоную, коли друг захворіє. Розповідаю про новини в школі.
Тримай) Коли я був маленькою, то завжди мріяла скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми. Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я одна. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним. Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити. Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні. Я вдячна своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не була розпещеною дитиною, проте мала усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотіла, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.
Ми разом граємося у дворі, багато спілкуємось. Нам цікаво удвох, уміємо веселитися. Часто радимось як виконати домашнє завдання. Дружба особливо пізнається в біді. Коли подруга хвора, я обов'язково телефоную чи провідую її. Допомагаю виконати домашнє завдання. Розповідаю про шкільні новини.
Дружба не може існувати без добрих справ.
У мене є друг Андрій. Ми разом відвідуємо спортивну секцію.
Наші захоплення однакові, тому нам особливо цікаво разом. У вихідні дні я часто з ним тренуюся в нашому дворі. У школі ділюся з ним усілякими смаколиками. Також іноді допомагаю йому виконувати домашнє завдання. Провідую та телефоную, коли друг захворіє. Розповідаю про новини в школі.
Наша дружба перевірена тривалим часом.
Коли я був маленькою, то завжди мріяла скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми. Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я одна. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним. Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити. Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні. Я вдячна своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не була розпещеною дитиною, проте мала усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотіла, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.