Ми називаємо мудрою ту людину, яка здобула багато знань та зрозуміла істини про життя людей та навколишній світ. Але всі ці істини та знання не просто лежать в її голові мертвим тягарем. По-справжньому мудра людина вміє застосувати ці істини у своєму власному житті. А ще вона ладна ділитися ними з іншими. Адже інші люди теж потребують знань, щоб втілювати їх для себе.
Мудрець вміє розповісти про важливі речі так проникливо, щоб доторкнутися до душі співбесідника. Проте він розповідає не всім підряд, а тим, хто справді цього прагне.
Мудрість людини – це її розум, ерудиція, стриманість, тактовність. Також це вміння до ншим, вміння приймати правильні рішення, вміння вийти зі складної ситуації. А ще узяти на себе відповідальність, коли це потрібно.
З давніх-давен люди в суспільстві поважали мудреців. До них приходили за порадами. Найчастіше то були старці, адже зазвичай люди набувають мудрості з роками. Але мудрістю може володіти й дитина, й молода людина, яка дивиться на світ чистими та ясними очима. Яка безпосередньо та правильно відчуває закони навколишнього світу.
Люди завжди прагнуть здобути мудрості за до вчителів, мислителів. Для цього вони тренують свій розум та інтуїцію. Вони читають мудрі книжки гають за оточуючими людьми та природою, займаються міркуванням або ж медитацією.
Мудрість – це неначе коштовне каміння. Але воно вартує більше, ніж діаманти та інші скарби. Недарма у біблейській притчі цар Соломон попросив у Бога саме мудрості, а не багатства чи чогось іншого.
епітети :слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля;
метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш
порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;
Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна. Чи не те ж з тобою сталось?
Ми називаємо мудрою ту людину, яка здобула багато знань та зрозуміла істини про життя людей та навколишній світ. Але всі ці істини та знання не просто лежать в її голові мертвим тягарем. По-справжньому мудра людина вміє застосувати ці істини у своєму власному житті. А ще вона ладна ділитися ними з іншими. Адже інші люди теж потребують знань, щоб втілювати їх для себе.
Мудрець вміє розповісти про важливі речі так проникливо, щоб доторкнутися до душі співбесідника. Проте він розповідає не всім підряд, а тим, хто справді цього прагне.
Мудрість людини – це її розум, ерудиція, стриманість, тактовність. Також це вміння до ншим, вміння приймати правильні рішення, вміння вийти зі складної ситуації. А ще узяти на себе відповідальність, коли це потрібно.
З давніх-давен люди в суспільстві поважали мудреців. До них приходили за порадами. Найчастіше то були старці, адже зазвичай люди набувають мудрості з роками. Але мудрістю може володіти й дитина, й молода людина, яка дивиться на світ чистими та ясними очима. Яка безпосередньо та правильно відчуває закони навколишнього світу.
Люди завжди прагнуть здобути мудрості за до вчителів, мислителів. Для цього вони тренують свій розум та інтуїцію. Вони читають мудрі книжки гають за оточуючими людьми та природою, займаються міркуванням або ж медитацією.
Мудрість – це неначе коштовне каміння. Але воно вартує більше, ніж діаманти та інші скарби. Недарма у біблейській притчі цар Соломон попросив у Бога саме мудрості, а не багатства чи чогось іншого.
епітети :слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля;
метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш
порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;
Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна. Чи не те ж з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?
синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.
Подробнее - на -