На мою думку, задля того щоб розв'язати конфлікт з однокласниками треба почати з себе. По-перше, треба проаналізувати свою поведінку- поглянути на себе очима сторонньої людини, можливо саме це до зрозуміти, що саме не так. По-друге, треба намагатися розвинути в собі якості комунікабельної, дипломатичної, компромісної людини. По-третє, було б добре юільше дізнатися про інтереси своїх однокласників та проявити власну цікавість до них. Було б добре, якось згуртувати клас. Це може бути похід до кінотеатру, або пікнік, чи можна вигадати якійсь цікаві змагання. Конфлікт зникне якщо продемонструвати себе відкритою людиною, яка здатна підтримати розмову, має на все власну точку зору, дає раду суперечкам у колективі, та завжди у доброму гуморі. Треба відкинути в бік сором'язливість та невпевненість у собі. Головне зробити перший крок власноруч, можливе це буде не так просто. Але крок за кроком, маючи бажання, можна здолати усі перешкоди на шляху взаєморозуміння із однокласниками. Завдяки цьому, можна не тільки знайти нових друзів і зробити шкыльны роки найщасливышими у своєму житті, а ще й побудувати фундамент для успішного майбутнього.
Мені подобається вчитися у нашій школі. Вчителі добрі та уважні, хоча й суворі. Тому на уроках доводиться сидіти тихо-тихо.
Через це дуже втомлюєшся..
Інша справа – перерва. Тільки-но пролунає дзвоник – швиденько до їдальні. Хутко поїв – бігцем у коридор.
Шкода, звісно, витрачати час на їжу, але потрібно ж набратися енергії.
Перерви у нас великі, 10-15 хвилин. Угадайте, скільки разів я встигаю пробігтися коридором? Десять-п’ятнадцять.
Це нічого, але іноді як зіштовхнешся з ким-небудь. Хтось
навіть радий, що можна трохи побитися. Проте у старшокласників я намагаюсь не врізатися. Можуть боляче вдарити. У вчителів, звісно, теж.
Можуть покарати – змусять стояти. А це так нудно, особливо якщо перед цим сидиш 45 хвилин на уроці. Ось і доводиться маневрувати. Так цікавіше, ніж просто бігти як дурень світ за очі.
А якщо серйозно, то у нашій чудовій школі немає нормального спортзала, де б можна було “розрядитися”, пограти у що-небудь. І взагалі, як на мене, мало уроків фізкультури. Я б із задоволенням ходив на урок фізкультури щодня. Ні, двічі на день. Ні, через кожні два уроки щодня.
На мою думку, задля того щоб розв'язати конфлікт з однокласниками треба почати з себе. По-перше, треба проаналізувати свою поведінку- поглянути на себе очима сторонньої людини, можливо саме це до зрозуміти, що саме не так. По-друге, треба намагатися розвинути в собі якості комунікабельної, дипломатичної, компромісної людини. По-третє, було б добре юільше дізнатися про інтереси своїх однокласників та проявити власну цікавість до них. Було б добре, якось згуртувати клас. Це може бути похід до кінотеатру, або пікнік, чи можна вигадати якійсь цікаві змагання. Конфлікт зникне якщо продемонструвати себе відкритою людиною, яка здатна підтримати розмову, має на все власну точку зору, дає раду суперечкам у колективі, та завжди у доброму гуморі. Треба відкинути в бік сором'язливість та невпевненість у собі. Головне зробити перший крок власноруч, можливе це буде не так просто. Але крок за кроком, маючи бажання, можна здолати усі перешкоди на шляху взаєморозуміння із однокласниками. Завдяки цьому, можна не тільки знайти нових друзів і зробити шкыльны роки найщасливышими у своєму житті, а ще й побудувати фундамент для успішного майбутнього.
Мені подобається вчитися у нашій школі. Вчителі добрі та уважні, хоча й суворі. Тому на уроках доводиться сидіти тихо-тихо.
Через це дуже втомлюєшся..
Інша справа – перерва. Тільки-но пролунає дзвоник – швиденько до їдальні. Хутко поїв – бігцем у коридор.
Шкода, звісно, витрачати час на їжу, але потрібно ж набратися енергії.
Перерви у нас великі, 10-15 хвилин. Угадайте, скільки разів я встигаю пробігтися коридором? Десять-п’ятнадцять.
Це нічого, але іноді як зіштовхнешся з ким-небудь. Хтось
навіть радий, що можна трохи побитися. Проте у старшокласників я намагаюсь не врізатися. Можуть боляче вдарити. У вчителів, звісно, теж.
Можуть покарати – змусять стояти. А це так нудно, особливо якщо перед цим сидиш 45 хвилин на уроці. Ось і доводиться маневрувати. Так цікавіше, ніж просто бігти як дурень світ за очі.
А якщо серйозно, то у нашій чудовій школі немає нормального спортзала, де б можна було “розрядитися”, пограти у що-небудь. І взагалі, як на мене, мало уроків фізкультури. Я б із задоволенням ходив на урок фізкультури щодня. Ні, двічі на день. Ні, через кожні два уроки щодня.
Це було б чудово!
Объяснение: