Складіть невеликий твір (жартівливе оповідання або віршик) про неслухняні букви, який можна було б використати для вивчення графіки в початковій школі або п’ятому класі.
Із самого початку оповіді автор роману залишає читачеві надію на нові пригоди: головний герой Джим Хокінс докладно розповідає сусідам про події, але прихованим залишається розташування острова, де ще зберігаються невивезені скарби.
Події починають розгортатися з появою старого "морського вовка" у заїзді "Адмірал Бенбов", де він і оселився у батьків головного героя Джима Хокінса. Ніхто не знає його імені, лише відомо, що він — капітан у минулому, та ще й із крутим норовом.
Цитата:
То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були зашкарублі і пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього після:
П’ятнадцять хлопців на скриню мерця.
Йо-го-го, ще й пляшечка рому!"
Переказ:
Єдине, чого боявся капітан і пильнував появу однієї людини — одноногого моряка. До цього капітан залучив і юного Джима Хокінса.
Відвідувачі заїзду захоплювалися розповідями капітана, від яких зупиняється подих.
Цитата:
Жахливі то були розповіді: про шибениці, про ходіння по дошці1, про шторми на морі, про острови Тортугас, про розбійницький розгул і розбійницькі пристанища в Іспанському морі2. З його слів випливало, що він прожив усе життя серед найзапекліших розбишак, які будь-коли виходили в море. А брутальна мова, що нею капітан викладав ці свої розповіді, лякала наш простодушний сільський люд не менше, ніж злочини, які він змальовував.
Переказ:
Сплачувати за проживання капітан не хотів, вигнати його з помешкання батьки Джима побоювалися.
Сумирне життя селища сколихнуло відвідування капітана його знайомим на прізвисько Чорний Пес. Між двома моряками відбувається сутичка, у результаті якої поранено Чорного Пса, а капітан знепритомнів від серцевого нападу. Доктор Лівсі рятує "морського вовка", але незабаром капітан одержує від сліпого жебрака чорну позначку і від хвилювання вмирає.
Після смерті капітана залишається його спадок — скриня, з якої мати Джима хоче взяти гроші, які сім’ї заборгував пожилець. Під час підрахунку грошей з’явився сліпець, що приносив капітанові чорну мітку.
[с в о й е р` і д н` і с т`]
с - [c] - пригол, тверд, шумн, глух.
в - [в] - пригол, тверд, сонорний,
о - [о] - голосн, ненагол, лабіаліз.
й - [й] - пригол, тверд, сонорний.
е - [е] - голосн, ненаогл, налабіал.
р - [р`] - пригол, помякш, сонорний.
і - [і] - голосн, нагол, нелабіаліз.
д - [д] - пригол, тверд, шумн, глух.
н - [н`] - пригол, мякий, сонорний.
і - [і] - голосн, ненагол, нелабіаліз.
с - [с`] - пригол, мякий, шумн, глух.
т - [т`] - пригол, мякий, шумн, дзвінк.
Із самого початку оповіді автор роману залишає читачеві надію на нові пригоди: головний герой Джим Хокінс докладно розповідає сусідам про події, але прихованим залишається розташування острова, де ще зберігаються невивезені скарби.
Події починають розгортатися з появою старого "морського вовка" у заїзді "Адмірал Бенбов", де він і оселився у батьків головного героя Джима Хокінса. Ніхто не знає його імені, лише відомо, що він — капітан у минулому, та ще й із крутим норовом.
Цитата:
То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були зашкарублі і пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього після:
П’ятнадцять хлопців на скриню мерця.
Йо-го-го, ще й пляшечка рому!"
Переказ:
Єдине, чого боявся капітан і пильнував появу однієї людини — одноногого моряка. До цього капітан залучив і юного Джима Хокінса.
Відвідувачі заїзду захоплювалися розповідями капітана, від яких зупиняється подих.
Цитата:
Жахливі то були розповіді: про шибениці, про ходіння по дошці1, про шторми на морі, про острови Тортугас, про розбійницький розгул і розбійницькі пристанища в Іспанському морі2. З його слів випливало, що він прожив усе життя серед найзапекліших розбишак, які будь-коли виходили в море. А брутальна мова, що нею капітан викладав ці свої розповіді, лякала наш простодушний сільський люд не менше, ніж злочини, які він змальовував.
Переказ:
Сплачувати за проживання капітан не хотів, вигнати його з помешкання батьки Джима побоювалися.
Сумирне життя селища сколихнуло відвідування капітана його знайомим на прізвисько Чорний Пес. Між двома моряками відбувається сутичка, у результаті якої поранено Чорного Пса, а капітан знепритомнів від серцевого нападу. Доктор Лівсі рятує "морського вовка", але незабаром капітан одержує від сліпого жебрака чорну позначку і від хвилювання вмирає.
Після смерті капітана залишається його спадок — скриня, з якої мати Джима хоче взяти гроші, які сім’ї заборгував пожилець. Під час підрахунку грошей з’явився сліпець, що приносив капітанові чорну мітку.