1. Який вузол не можна розв"язати? - Гордіїв, залізничний. 2. Яким гребінцем голову не розчешеш. - Півнячим. 3. Яким ключем не можна вiдiмкнути? - Журавлиним, скрипічним. 4.Яке мiсто в Україні має гладеньку назву? - Рівне. 5.Який годинник не має жодного колiщатка? - Сонячний, пісочний. 6.Чого вовк у комору заглядає? - Бо розумний 7. Якої риби в річках найбiльше? - Мокрої. 8. Якою косою не можна косити? - Дівочою.
Рівне - вищий ступінь - рівніше, більш рівне; найвищий ступінь - найрівніше, найбільш рівне. Розумний - розумніший, більш розумний; найрозумніший, найбільш розумний.
Від інших прикметників не можна утворити ступені порівняння, бо ті прикметники належать до відносних.
До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.
2. Яким гребінцем голову не розчешеш. - Півнячим.
3. Яким ключем не можна вiдiмкнути? - Журавлиним, скрипічним.
4.Яке мiсто в Україні має гладеньку назву? - Рівне.
5.Який годинник не має жодного колiщатка? - Сонячний, пісочний.
6.Чого вовк у комору заглядає? - Бо розумний
7. Якої риби в річках найбiльше? - Мокрої.
8. Якою косою не можна косити? - Дівочою.
Рівне - вищий ступінь - рівніше, більш рівне; найвищий ступінь - найрівніше, найбільш рівне.
Розумний - розумніший, більш розумний; найрозумніший, найбільш розумний.
Від інших прикметників не можна утворити ступені порівняння, бо ті прикметники належать до відносних.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.