Складіть речення з фразеологічними зворотами, поставивши дієслова у формі дієприслівників. бити (вдарити) по руках. блимати очима. брати в шори. бульки пускати. вирости з пелюшок. вести до кінця. вибивати тропака. гризти граніт науки. закрутити гайки. ловити кожну хвилину (мить). намилити голову. вранці не зробиш. в успіх не повіриш. розбити глека. намилити шию. покласти на обидві лопатки. не чути під собою ніг. замилювати очі. заводити мову.

Говорят, умение хвалить себя – необходимая вещь. Но мало сказать, что ты умница (что известно окружающим), красавица (даже если так считает только твой муж), надо уметь это все красиво обосновать и написать так, чтобы это было интересно читать. Ведь если сам себя не похвалишь, может похвалить кто-то другой. И не факт, что он сделает это так, как нужно.

@Александра Руда "Столица"

Желание похвалить себя - вполне естественное. Это подтверждают даже гарвардские ученые, которые утвержадют, что разговоры о себе доставляют нам такое же удовольствие, как вкусная еда, получение зарплаты и даже секс. Но важно различать искреннее желание поделиться радостью и попытку самоутвердиться. Чрезмерное бахвальство тоже не есть хорошо. Другие люди легко считывают, когда человек делиться успехом, а когда хвалит себя незаслуженно. Ведь когда мы вкладываем в какое-то дело, в себя силы, время, энергию и получаем какой-то результат, это естественно, что возникает желание поделиться успехами с другими. И я все же считаю, что делиться достижениями нужно. Это завяление о себе, признание себя. Дело лишь в том, как себя хвалить. Только с позиции "я-молодец!" или с позиции "я-молодец" и при этом поделиться выводами, трудностями, этапами, что было сделано, как получены такие результаты, чему научил это успех и т.д.

И, оказывается, тема "Как хвалить себя, но так, чтобы успехи мотивировали других, а не вызывали зависть и желание отписаться" очень актуальна для многих. И в прямом эфире Инстаграм мы как раз и обсуждали сегодня эту тему, выполняли упражнения и применяли техник прямо по ходу эфира, а в конце участники даже получили небольшое домашнее задание

Объяснение:

Наш рідний Львів - це казка, утілена в камінь чарівною силою майстрів-казкарів з усього світу протягом понад семи століть. Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а й духовно наснажитися. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності, кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.

Площа Ринок вибудована ще в 14 столітті німецькими ремісниками характерним їм містобудування, і тому така схожа, скажімо, на центральні майдани Мюнхена, Вроцлава чи Кракова, де посередині стоїть головна муніципальна будівля, завершена вежею, а годинник ударами дзвону відбиває перебіг часу.

Опинившись неподалік ратуші, вежа якої увінчує не тільки площу Ринок, а й увесь Львів, відчуваєш величезну конкуренцію людської енергії, накопичуваної тут століттями. Відлічивши вгору 408 сходинок ратушної вежі, можна відчути себе 65-метровим велетнем й охопити Львів кількома поглядами. Зору відкривається простора  й багата панорама.

02Повноправними господарями на Ринку від початку 19 століття є Діана, Нептун, Адоніс та Амфітрита, котрі в античному світі керували долями людей і явищами природи. У Львові цих богів поставили наглядати за декоративними фонтанами. Тепер вони, вродливі й граціозні, є втіленням античної краси.

З майже побожним трепетом завжди хочеш зробити «коло пошани» на Ринку, до тебе радо вітає «галерея» палаців: палац Бандінеллі, Чорна кам'яниця, палац Корнякта, архієпископський палац, палац Любомирських, Венеційська кам'яниця тощо.

Кожен здатен знайти у Львові свою вулицю, чи навіть кілька, де, хоч на мить, може відчути себе вічним. Кожен може відчути, як це місто робить людину сильнішою і пробуджує в ній найкраще.