Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
Ще з самого дитинства в кожному з нас виховували повагу: повагу до старших, до батьків, до вчителів і, врешті-решт, до самих себе. Нам повсякчас нагадували, що коли ти сам себе не поважаєш, то інші теж не будуть тебе поважати! Але, якщо це настільки широкорозповсюджений факт, чому ж ми так часто гаєм прояви антиповаги у відносинах між батьками і дітьми, вчителями і учнями, а також не рідко між звичайнісінькими перехожими – зовсім незнайомими людьми! Чому ці всім добре відомі правила знають не всі, а дотримуються їх взагалі рідкісні «екземпляри»?
Отже, що таке повага? Які її прояви? І як її в собі виховати?
Думаю, буде доречним згадати прислів’я: «З яким хлібом ти до людей, з таким і вони до тебе!». Тобто перш за все потрібно навчитись поважати інших. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім собі поваги до оточуючих нас людей буде таким:
навчитися слухати (не перебивати посеред розмови) співрозмовника, вникати в зміст їхньої розповіді, підтримувати розмову власними доречними репліками, виявляти доброзичливість, посміхатися. Якщо ви підлеглий – сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі. Якщо ви учень – вчитися в повну міру власних сил. І, найголовніше, – ніколи не ображати людину.
Тільки такою поведінкою ви показуєте людині свою повагу до неї. Якщо ж ви, за обмеженням хорошого виховання, не вмієте гідно поводити себе з людьми, спокійно і виважено вести розмову, то невдовзі у відповідь на вашу невихованість ви, як мінімум, одержите великий букет зневаги, неприємного відчуття недовіри, а то ще й вислухаєте цілий ряд повчань, які вам би слід було запам’ятати!
Мені дуже часто зустрічались люди, які намагались викликати до себе повагу за до крику. У більшості випадків такі старання зводяться до нуля. Криком неможливо викликати повагу! Вас швидше за все будуть просто боятися. А при найменшій слабкості з вашого боку просто «потоплять»! Гадаю, крик – це, м’яко кажучи, не найкращий б заробити собі авторитет в очах інших людей. Уявіть собі ситуацію: ви захворіли і втратили вашу єдину зброю – голос! І що ж тоді? Якими ще засобами ви скористаєтесь! Всі, кому ваш крик давно набрид, зможуть сказати вам все, що думають, не боячись почути у відповідь грізний бас.
Є люди, які, не промовивши ні слова, змушують вас схиляти перед ними голову! Це люди діла! Найкращий б добитись поваги – це самореалізуватися, досягти чогось у житті, здобути хороший життєвий досвід. Мій батько завжди мені говорив: «Повагу треба заслужити!». Існує й інша народна мудрість: «Сивина голови перед собою хилить!». Сивина в цьому випадку виступає скоріше уособленням мудрості, аніж кольором вашого волосся чи датою народження у паспорті.
Але признання і повага можуть прийти і до того, як у вас почне сивіти волосся. І для цього потрібно зовсім не багато, достатньо лише знати трошки більше, вміти трошки більше, бачити трошки більше, ніж ті, від кого ви очікуєте цієї поваги. Отож ставте планку повище, і вперед! Але пам’ятайте: «Знайдіть собі гідний авторитет! Бо неможливо переплюнути того, від кого вчитеся усьому!».
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
Отже, що таке повага? Які її прояви? І як її в собі виховати?
Думаю, буде доречним згадати прислів’я: «З яким хлібом ти до людей, з таким і вони до тебе!». Тобто перш за все потрібно навчитись поважати інших. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім собі поваги до оточуючих нас людей буде таким:
навчитися слухати (не перебивати посеред розмови) співрозмовника, вникати в зміст їхньої розповіді, підтримувати розмову власними доречними репліками, виявляти доброзичливість, посміхатися. Якщо ви підлеглий – сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі. Якщо ви учень – вчитися в повну міру власних сил. І, найголовніше, – ніколи не ображати людину.
Тільки такою поведінкою ви показуєте людині свою повагу до неї. Якщо ж ви, за обмеженням хорошого виховання, не вмієте гідно поводити себе з людьми, спокійно і виважено вести розмову, то невдовзі у відповідь на вашу невихованість ви, як мінімум, одержите великий букет зневаги, неприємного відчуття недовіри, а то ще й вислухаєте цілий ряд повчань, які вам би слід було запам’ятати!
Мені дуже часто зустрічались люди, які намагались викликати до себе повагу за до крику. У більшості випадків такі старання зводяться до нуля. Криком неможливо викликати повагу! Вас швидше за все будуть просто боятися. А при найменшій слабкості з вашого боку просто «потоплять»! Гадаю, крик – це, м’яко кажучи, не найкращий б заробити собі авторитет в очах інших людей. Уявіть собі ситуацію: ви захворіли і втратили вашу єдину зброю – голос! І що ж тоді? Якими ще засобами ви скористаєтесь! Всі, кому ваш крик давно набрид, зможуть сказати вам все, що думають, не боячись почути у відповідь грізний бас.
Є люди, які, не промовивши ні слова, змушують вас схиляти перед ними голову! Це люди діла! Найкращий б добитись поваги – це самореалізуватися, досягти чогось у житті, здобути хороший життєвий досвід. Мій батько завжди мені говорив: «Повагу треба заслужити!». Існує й інша народна мудрість: «Сивина голови перед собою хилить!». Сивина в цьому випадку виступає скоріше уособленням мудрості, аніж кольором вашого волосся чи датою народження у паспорті.
Але признання і повага можуть прийти і до того, як у вас почне сивіти волосся. І для цього потрібно зовсім не багато, достатньо лише знати трошки більше, вміти трошки більше, бачити трошки більше, ніж ті, від кого ви очікуєте цієї поваги. Отож ставте планку повище, і вперед! Але пам’ятайте: «Знайдіть собі гідний авторитет! Бо неможливо переплюнути того, від кого вчитеся усьому!».