Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
«Дружба — це найцінніший скарб» — говорить народна мудрість. І це насправді так. Я вірю в справжню дружбу. Друг — це той, хто тебе розуміє, з ким ти ділишся таємницями і впевнений у тому, що твої секрети не стануть надбанням оточення наступного ж дня. З другом можна весело проводити час, відвідуючи дискотеку, слухаючи музику. Друг до , дасть пораду.Як добре було в дитинстві гратися з друзями в піску, ліпити пасочки, будувати гаражі, замки. І тоді всі тобі друзі, бо допомагають, діляться совочком чи дають покатати машинку, проїхатись на велосипеді. Але в якийсь момент раптом помічаєш, що машинка у Вані найдосконаліша, а у Роми машинка ще з пультом керування, вдало розвертається, у Каті лялька найдорожча. Саме тут і робиться той перший крок у виборі друга; всі хочуть товаришувати з тим, у кого найкращі іграшки. І вже в дитинстві ти чуєш від батьків настанови; «Не грайся з Олею, бо вона…» Це так батьки піклуються про наше майбутнє, допомагають вирішити проблему вибору друга. У школі знову ж таки друг той, хто дає списати, хто допомагає з підготовкою до контрольної з хімії, де не спишеш.Кажуть, що справжній друг пізнається у біді, у випробуваннях. Та не хочеться вірити, що лише лихо спроможне відкрити справжнє обличчя друга. Невже власне серце не підкаже, що саме він — та людина, єдина у цілому світі, здатна без зайвих слів тебе зрозуміти, підтримати, захистити від негараздів.Як же вибрати того єдиного і тільки твого? Думаю, що відповідь криється у простій істині: перш за все треба бути самим собою, щирим, відвертим у стосунках з людьми. Тільки тоді ти можеш розраховувати на те, що привернеш увагу людини зі схожим характером, звичками, уподобаннями. Їй буде цікаво з тобою, а тобі — з нею.Друг може пожертвувати чимось заради друга. З героїв п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» можна брати приклад. Микола віддав усі зароблені гроші Петру, щоб той одружився і був щасливий з Наталкою. Ці персонажі вчать нас дружби, вірності, взаємності, вміння, переборювати труднощі.Я впевнена, що дружба існує, а вірні друзі є, бо сама маю подругу. У нас багато спільного: погляди, звички, прагнення. Ми весь вільний час проводимо разом. Я ціную в подрузі щирість, доброту, відкритість. Дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага.
Українські народні звичаї і традиції
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Объяснение:
«Дружба — це найцінніший скарб» — говорить народна мудрість. І це насправді так. Я вірю в справжню дружбу. Друг — це той, хто тебе розуміє, з ким ти ділишся таємницями і впевнений у тому, що твої секрети не стануть надбанням оточення наступного ж дня. З другом можна весело проводити час, відвідуючи дискотеку, слухаючи музику. Друг до , дасть пораду.Як добре було в дитинстві гратися з друзями в піску, ліпити пасочки, будувати гаражі, замки. І тоді всі тобі друзі, бо допомагають, діляться совочком чи дають покатати машинку, проїхатись на велосипеді. Але в якийсь момент раптом помічаєш, що машинка у Вані найдосконаліша, а у Роми машинка ще з пультом керування, вдало розвертається, у Каті лялька найдорожча. Саме тут і робиться той перший крок у виборі друга; всі хочуть товаришувати з тим, у кого найкращі іграшки. І вже в дитинстві ти чуєш від батьків настанови; «Не грайся з Олею, бо вона…» Це так батьки піклуються про наше майбутнє, допомагають вирішити проблему вибору друга. У школі знову ж таки друг той, хто дає списати, хто допомагає з підготовкою до контрольної з хімії, де не спишеш.Кажуть, що справжній друг пізнається у біді, у випробуваннях. Та не хочеться вірити, що лише лихо спроможне відкрити справжнє обличчя друга. Невже власне серце не підкаже, що саме він — та людина, єдина у цілому світі, здатна без зайвих слів тебе зрозуміти, підтримати, захистити від негараздів.Як же вибрати того єдиного і тільки твого? Думаю, що відповідь криється у простій істині: перш за все треба бути самим собою, щирим, відвертим у стосунках з людьми. Тільки тоді ти можеш розраховувати на те, що привернеш увагу людини зі схожим характером, звичками, уподобаннями. Їй буде цікаво з тобою, а тобі — з нею.Друг може пожертвувати чимось заради друга. З героїв п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» можна брати приклад. Микола віддав усі зароблені гроші Петру, щоб той одружився і був щасливий з Наталкою. Ці персонажі вчать нас дружби, вірності, взаємності, вміння, переборювати труднощі.Я впевнена, що дружба існує, а вірні друзі є, бо сама маю подругу. У нас багато спільного: погляди, звички, прагнення. Ми весь вільний час проводимо разом. Я ціную в подрузі щирість, доброту, відкритість. Дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага.