Серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду повикочувані. Пий душе, їж душе чого забажаєш! А людей, здається, півцарства прийшло: і старі, і малі, і пани багаті, і старці убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати. Цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже: "Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!". Лакей пішов, подивився, приходить до царя: "Якась, - каже,- мужва обідрана!"
Цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже:
"Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!".
Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
"Якась, - каже,- мужва обідрана!"
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.