Мова українська — єдина, неповторна… Скільки судилося пережити їй! А тепер ми, нащадки, у XXI столітті можемо сміливо, не криючись, спілкуватися нею. Вільно, без перешкод.
«Мова — це душа народу, народ без мови — не народ», — справедливо сказав поет Володимир Сосюра. Мова — відображення змісту нашого життя. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і плекати. Якщо забувається мова, то народ, який користувався нею, зникає морально.Мені дуже хочеться, щоб назавжди відродилась наша мова — різнобарвна, як кольори веселки, співуча, як солов’їна пісня.
Прийшов вересень. Після серпневих теплих днів настала золота осінь. Дивовижна пора року. Погода стає мінливою та холодною. Осінній ліс приваблює не лише красою, а й своїми щедрими подарунками. Під лагідними променями сонечка блищить чорна бузина, розчервонілися соковиті плоди журавлини, калини,шипшини…. Багрянє листя на деревах та жовтолиста ковдра під ногами ввібрала всю красу осені. І нарешті настала шкільна пора. Тільки осіню ми зустрічаємо своїх однокласників,після довгих літніх канікул, яких давно не бачили.
Я і українська мова
Мова українська — єдина, неповторна… Скільки судилося пережити їй! А тепер ми, нащадки, у XXI столітті можемо сміливо, не криючись, спілкуватися нею. Вільно, без перешкод.
«Мова — це душа народу, народ без мови — не народ», — справедливо сказав поет Володимир Сосюра. Мова — відображення змісту нашого життя. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і плекати. Якщо забувається мова, то народ, який користувався нею, зникає морально.Мені дуже хочеться, щоб назавжди відродилась наша мова — різнобарвна, як кольори веселки, співуча, як солов’їна пісня.
Прийшов вересень. Після серпневих теплих днів настала золота осінь. Дивовижна пора року. Погода стає мінливою та холодною. Осінній ліс приваблює не лише красою, а й своїми щедрими подарунками. Під лагідними променями сонечка блищить чорна бузина, розчервонілися соковиті плоди журавлини, калини,шипшини…. Багрянє листя на деревах та жовтолиста ковдра під ногами ввібрала всю красу осені. І нарешті настала шкільна пора. Тільки осіню ми зустрічаємо своїх однокласників,після довгих літніх канікул, яких давно не бачили.