Складіть і запишіть тези.
Унікальним мистецьким явищем — і то не тількі на тлі українського мистецтва — є Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який, попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу.
Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто. За 10 років до того батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині передмістя Чернівців). Пізніше доля завела родину до Німеччини. Вже
там Микола, натрапивши на польову міну, втратив обидві руки.
1950 року юнак з батьками повернувся до Канади. Маючи нездоланну силу волі та винятковий хист до малярства, він знайшов у собі сили закінчити Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта), а згодом Онтарійський коледж образотворчого мистецтва в Торонто.
Непереможне покликання до мистецтва навчило Миколу винахідливості. На куксу правої руки він натягував еластичний гумовий бандаж, яким міцно притискав пензель чи олівець. Часто йому доводилося затискувати пензель зубами чи між пальцями ноги. У такий іб Микола виконував дивовижні малярські та графічні роботи, технічній досконалості яких міг позаздрити будь-який митець. Працюючи по 16–18 годин на
добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт.
Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки книг. Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнання, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,
Великобританії, Італії, Японії. Художник мав престижні нагороди, був членом Української спілки образотворчих митців США й Канади, а також Міжнародної Асоціації митців, що малюють вустами і пальцями ніг.
В Україні творчість Миколи Бідняка упродовж тривалого часу була майже незнаною. 1991 року він був обраний професором Львівської академії мистецтв. 1995 року Микола Бідняк став лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Кілька робіт митець передав Національному музею у Львові для постійно діючої експозиції.
Як член світової Асоціації митців-інвалідів Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів
України, які, не скорившись долі, прагнуть жити повноцінним життям і приносити користь. Таких
художник залучив до роботи в асоціації, що надавала їм відчутної творчої й матеріальної підтримки.
Протягом усього життя Микола Бідняк уперто шукав можливості не тільки виразити свій хист, а й бути взірцем мудрості для обездолених.
Помер художник 2000 року у Львові.
Объяснение:
28 листопада о 16:00 Київ вшанує хвилиною мовчання пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу – та масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років.
У цей день у столиці обмежать проведення заходів розважального змісту в будь-яких форматах. На території усього міста приспустять або вивісять із траурною стрічкою Державний прапор України. Кияни також долучаться до загальноукраїнської акції «Запали свічку».
У четверту суботу листопада у столиці відбуватимуться скорботні молитви, церемонії покладання квітів і встановлення лампадок. Зокрема, на території Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» (вул. Лаврська, 3), до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років на Михайлівській площі та інших пам’ятних місцях.
В онлайн-форматі та соціальних мережах триватимуть інформаційні, просвітницькі та інші тематичні заходи під загальним гаслом «Збережи пам’ять. Збережи правду». Тематичні уроки, виховні години, лекції, меморіальні заходи, книжкові та фотовиставки пройдуть і в освітніх закладах Києва.
До 6 грудня в Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки для дорослих м. Києва організовано книжкову виставку «Трагедія незнищеної волі».
27 листопада в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» пройде захід із вшанування пам’яті жертв голодоморів із демонстрацією фільму та лекцією Юрія Граждана.
Також в онлайн форматі на вебсайті Державного архіву м. Києва можна ознайомитись із архівними документами «До роковин вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні».
На підвіконні кілька місяців стояв колючий Кактус. Одного разу, на свято господині подарували чудову Орхідею. Квітка поставили по сусідству з непоказним кактусом. Орхідея стояла на самому сонечку і від цього ставало ще прекрасніше. Господиня захоплювалася Орхидей, а на Кактус навіть не звертала уваги. Від етго Орхідея загордилися і почала принижувати Кактус. Але це колюча рослина було настільки боязким, що навіть не наважувалася сказати їй щось у відповідь.
Час минав квіточки Орхідеї зів'яли і почали опадати. З кожним днем її краса стала зменшуватися. А Кактус ж навпаки в один прекрасний зимовий ранок випустив безліч дрібних ніжно-рожевих квіточок. Для Орхідеї це було дуже дивно. Як міг такий непоказний, боязкий Кактус взяти і зацвісти такими чарівними квітками ?!
Кактус і Орхідея помінялися місцями. Кактус стояв на самому видному місці, а орхідея в непомітним куточку.