Складіть і запишіть за картиною(художниці із сум анни черненко "сумський янгол)" чотири речення з дієприкметниковими зворотам. підкреслити звороти як члени речення

Що важливіше: книга чи комп’ютер? Пройшов майже рік, а я ще й досі пам’ятаю, що саме таке питання потрібно було розкрити на олімпіаді з української мови. Цікаво, хто його придумав? Я щиро обурююсь – як можна порівнювати непорівнюване! – при всій повазі до людини, яка підняла, насправді, дуже актуальну проблему, але зробила це не зовсім грамотно й коректно. Учні писали по-різному і про різне: кожен мав свою точку зору. Хтось казав, що комп’ютер і книга однаково важливі, ну, а були й такі, які вперто відстоювали думку, що книга вічна, а комп’ютер – просто чергове віяння моди, яке скоро витісниться чимось іншим. Цікаво, чи дійсно дитина, яка це написала, так думає. Можливо, вона сподівалася на те, що консервативні вчителі, які не мислять свого життя без книги і бояться комп’ютерів, поставлять їй більше балів?Так, я завжди стараюсь поважати точку зору іншої людини. Але в даному випадку я просто не можу витримати, щоб не сказати – пере що досить грубо й, мабуть, не зовсім ввічливо – те, що я думаю стосовно цієї теми.Як можна порівнювати автомобіль і гвинтик, книгу і сторінку, гітару і струну? Це абсурд! Тим більше якщо згадати, що комп’ютер – це не тільки досить компактний пристрій, що стоїть у нас на столі, а й мікросхема у нашому годиннику, у кожному побутовому приладі! А що вже говорити про електронне устаткування, про масштабні і складні розрахунки? Уявімо чисто гіпотетично, що в один прекрасний день усі комп’ютери зникнуть. Та життя перетвориться на суцільний хаос! Зупиняться заводи і фабрики, перестануть працювати банки та офіси, люди, що живуть далеко один від одного, не зможуть часто спілкуватися, ми не зможемо зручним знаходити інформацію та користуватися нею. Вся налагоджена і чітка система, що значно полегшує працю людини, перестане існувати. Хіба можна після цього казати, що комп’ютери не такі вже й важливі в нашому житті?Так, згодна, я вас ще не переконала. Адже я не сказала нічого на захист персонального комп’ютера, а з ним пов’язано найбільше хибних думок та стереотипів.Наприклад: комп’ютер – це лише зло, він спричиняє фізичну та духовну деградацію людини. А на молодь він взагалі згубно впливає! А саме молоді люди проводять за ним найбільше часу, який можна витратити на щось корисніше. Комп’ютер не потрібен дітям!  що ж, контраргументи знайти не так уже й важко. Дійсно, якщо довго сидіти перед екраном монітора, можна погіршити зір. Але з таким самим успіхом його можна погіршити і читаючи книгу або передивляючись телевізійну програму. Висновок один: як кажуть наші сусіди поляки, що занадто – то не здраво. Якщо довго сидіти за комп’ютером, можна захворіти на гіподинамію. З іншого боку, на неї можна захворіти, якщо просто довго сидіти – неважливо, де…У деяких людей комп’ютер асоціюється лише з іграми. А отже, це насильство, пуста трата часу, звикання, трата грошей без причини, усамітнення, зменшення комунікативних зв’язків… - логічний ланцюжок можна продовжувати. Дійсно, сучасні, так би мовити, дитячі комп’ютерні ігри часто пропагують насилля, жорстокість і призводять до деградації індивідуума. Але хіба вибір іграшок для своїх дітей не повинен бути проблемою батьків?Важливо зрозуміти: персональний комп’ютер – це не просто пристрій, за до якого можна грати в ігри чи слухати музику. Це – багатоопераційна система, яка дозволяє нам працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, створювати або переробляти, одержувати й відправляти. А інформація може бути різноманітною: у вигляді звукових, графічних, текстових, системних та багатьох інших файлів. Ось ми і дійшли до найголовнішого.

   Скласти твір про власні стосунки з батьками пропоную так:
   У мене невелика родина. Ми живемо втрьох: мама, тато і я. І я з щирістю можу сказати, що стосунки з батьками в мене чудові. Звичайно, бувають сварки та непорозуміння, проте матуся завжди може примирити всю родину. Мама - це моя найліпша подружка. Вона мене підтримує у будь-якій ситуації. Її перевага в тому, що будь-який конфлікт вона може вирішити розмовою зі мною. Вона пояснює словом, а не свариться.
   Тато в мене дуже суворий чоловік. Йому не подобається, коли я запізнююсь з прогулянки, не вчу уроки. Проте я не серджуся на нього. Адже розумію, що він переймається моєю долею, любить мене. І сама через цю надмірну любов він лається. Я дуже щаслива, що в мене така прекрасна і дружня родина. Я бажаю кожному миру та злагоди в сім'ї!