Складається із чотирьох простих речень безсполучникове складне речення А Сіється, сіється сніг скрізь на безмежжі доріг, вітер заводить в гаю пісню журливу свою.
Б Ходять хмари, ходять хвилі на північнім небосхилі, чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі; все заснуло в сірій млі; ніч царює на землі.
В Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, я дивлюсь, хвилюючись навколо, — мені треба поспішати.
Г Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки.
У моєму оточенні є небагато талановитих і розумних людей, знайомством з якими можна пишатися. Але все ж таки, на щастя, вони є. І однією з таких людей я можу назвати мою вчительку з української мови та літератури Наталію Борисівну. Вона не тільки бездоганний педагог, який відмінно володіє своїми предметами, а й відверта, чуйна людина, до якої завжди можна звернутися по до Завдяки її старанням якнайкраще та якнайдоступніше донести до учнів теми уроків, ми з легкістю засвоюємо увесь матеріал і маємо величезний багаж знань, що надовго залишиться у пам’яті. Наталія Борисівна завжди повторювала, що усі ми рівні й маємо однакові можливості, тому серед учнів ніколи нікого не виділяє і надає достатньо уваги кожному, не даючи можливості ані хвилини сидіти без діла на уроках.
У цієї людини присутня як зовнішня, так і внутрішня краса. Таке поєднання зустрічається досить рідко, тому ми можемо тільки дякувати й гордитися тим, що нам поталанило вивчати мову та літературу саме з таким учителем. Наталія Борисівна струнка, середня на зріст жінка; її темнувате волосся яскраво виблискує і переливається у сонячних промінцях, що ще зранку заглядають до нас через шкільне вікно; погляд у неї добрий і лагідний, проте коли хтось не зробив домашнього завдання або погано відповів, тоді він стає суворим та злегка розчарованим, від чого стає відразу соромно за себе. Наталія Борисівна ніколи не кричить і навіть не підвищує тону, за що, напевно, її і любить більшість учнів. Вона намагається спокійно усе пояснити чи заспокоїти, а лише з одного її погляду ми можемо зрозуміти, коли щось не так. Та якою ж веселою та задоволеною вона стає, коли слухає гарні, правильні відповіді учнів й гає зразкову поведінку!
Найбільше мені подобається, як Наталія Борисівна доступно й з легкістю пояснює навіть важкі теми та поняття. Її цікава, яскрава та насичена промова не дає можливості відволікатися на якісь сторонні справи. Тому навіть не читаючи книжок або не вивчаючи правил, а лише послухавши її розповідь, можна отримати гарні знання й правильно використовувати їх на практиці. Здається, що Наталія Борисівна знає геть усе і до неї можна звернутися з будь-яким питанням, адже вона ніколи не жалкує для нас часу.
Знати та володіти рідною мовою дуже важливо для кожної людини, оскільки вона відіграє значну роль у житті. Утім вивчати мову досконало зовсім не просто, бодай якщо вона і рідна. Багато чого залежить від учителя, його вміння зацікавити, показати переваги і продемонструвати, чим саме унікальна й неповторна наша українська мова. З цією задачею, на мою думку, Наталія Борисівна справляється на усі сто відсотків. Їй досить лише виразно прочитати кілька поетичних творів українських авторів, і ти відразу починаєш розуміти, наскільки гарна, мелодійна і взагалі прекрасна ця мова. Безумовно, це стимулює учнів навчатися, пізнавати щось нове й відкривати для себе таємниці нашого народу. Я переконана в тому, що перед нами розумний, професійний і кваліфікований учитель, якому можна довіряти та бути впевненим, що з кожним роком рівень твоїх знань буде поступово зростати, покращуватись та вдосконалюватись.
Мене завжди дивувало, як їй вдається цілком присвячувати себе роботі, віддавати нам усі свої сили та ділитися набутими знаннями. Це людина, яка серйозно і з пошаною ставиться до своєї професії та вміє детально й цікаво пояснювати кожну нову тему. Мабуть, найкраща нагорода для кожного вчителя – це успіхи й знання учнів її предмета. І Наталія Борисівна у цьому не виняток. Вона завжди щиро радіє і хвилюється за нас, може дати слушні поради не тільки за темою своїх предметів, а й загалом.
Я неймовірно пишаюся тим, що маю змогу вивчати свій улюблений предмет, брати участь в олімпіадах та різних літературних конкурсах саме з таким учителем, як Наталія Борисівна. Я дуже вдячна їй за те, що вона вміє по-справжньому надихати до написання чудових творів, підштовхує на правильні думки і зажди готова до в усіх моїх задумах й ідеях. Вона завжди прагне до досконалості, працює над собою з усіх точок зору незважаючи
Мій улюблений вид спорту - це волейбол. Саме в цьому спорті я надзвичайно гарний і спритний. Волейбол для мене - це не просто захоплення чи хоббі, це - моє життя, без якого мені було б не просто нудно, було б просто нецікаво жити і я б зростав ледачим і не розвиненим фізично. Волейбол - дуже цікавий вид спорту, і там, в принципі як і у всіх іграх, є свої власні правила, яким треба підкорятися. У волейболі потрібно бути не просто швидким, потрібно бути спритним і мати досить добре розвинену реакцію. Реакція важлива, хоча б тим, що якщо не хочеш отримувати по обличчю треба буде ловити м'яч швидко і відразу.
Источник: Твір на тему Мій улюблений вид спорту