весна — це пора, коли все оживає, коли природа прокидається від глибокого зимового сну. радіють птахи, щебечучи свої веселі дзвінкі пісні, радіють тварини, вилазячи зі своїх норок грітися на сонечку. всі раді весні.
я люблю весну. вона оживляє своїм теплом все навколо. природа розквітає, радує своєю красою та ароматом трав і квітів. сонечко гріє так ласкаво й ніжно, як ніби мамина рука гладить мене по голові.
весна прийшла, розтанули бурульки, та струмочки, дзюркочучи, наспівали прихід весни. з приходом весни все оживає, тане сніг, звільняючи землю від теплого зимового покривала.
на проталинах пробивається молода травичка, вона радіє теплу й світлу. на деревах набухають бруньки, зародки молодих листочків. на фруктових деревах розпустилися білосніжні квіти. бджілки-трудівниці вже всі зайняті справою, збирають квітковий пилок, щоб ми могли спробувати запашний травневий мед.
прилетіли птахи, вони теж всі в турботах. їм прийшов час вити гнізда, щоб вивести своїх пташенят. та й тварини готують норки до народження своїх дитинчат. навесні зароджується нове життя, матінка-земля набирається сил перед літом, коли треба зародити й виносити плоди.
де-не-де на галявинці розпускаються перші весняні квіти: проліски, фіалки, нарциси, крокуси та медунка. аромат, краса й буйство фарб, які радують не тільки око, але і душу. річки та озера під теплом весняного сонця звільняються від крижаного панцира. вони вирують, ходять хвилями, радіють роздоллю і звільненню від морозного полону. ось і дерева прокинулись, вони теж відчули прихід весни. набухають бруньки, а згодом на їхньому місці з’являться молоді зелені листочки.
навесні земля перетворюється на диво. вона виглядає, наче молоденька дівчина в зеленому сарафані з вінком на голові. але не тільки земля поміняла свій білосніжний наряд, зайці й білки теж змінили свої зимові шубки. нарешті вже вони не будуть мерзнути та голодувати.
всі навколо радіють весні: птахи, звірі, люди. прощавайте, морозна холоднеча, холодні вітри та довгі студені ночі! все навколо оживає, у повітрі пахне весною, кипить і вирує всюди життя. всі раді довгоочікуваному теплу.
людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь
весна — це пора, коли все оживає, коли природа прокидається від глибокого зимового сну. радіють птахи, щебечучи свої веселі дзвінкі пісні, радіють тварини, вилазячи зі своїх норок грітися на сонечку. всі раді весні.
я люблю весну. вона оживляє своїм теплом все навколо. природа розквітає, радує своєю красою та ароматом трав і квітів. сонечко гріє так ласкаво й ніжно, як ніби мамина рука гладить мене по голові.
весна прийшла, розтанули бурульки, та струмочки, дзюркочучи, наспівали прихід весни. з приходом весни все оживає, тане сніг, звільняючи землю від теплого зимового покривала.
на проталинах пробивається молода травичка, вона радіє теплу й світлу. на деревах набухають бруньки, зародки молодих листочків. на фруктових деревах розпустилися білосніжні квіти. бджілки-трудівниці вже всі зайняті справою, збирають квітковий пилок, щоб ми могли спробувати запашний травневий мед.
прилетіли птахи, вони теж всі в турботах. їм прийшов час вити гнізда, щоб вивести своїх пташенят. та й тварини готують норки до народження своїх дитинчат. навесні зароджується нове життя, матінка-земля набирається сил перед літом, коли треба зародити й виносити плоди.
де-не-де на галявинці розпускаються перші весняні квіти: проліски, фіалки, нарциси, крокуси та медунка. аромат, краса й буйство фарб, які радують не тільки око, але і душу. річки та озера під теплом весняного сонця звільняються від крижаного панцира. вони вирують, ходять хвилями, радіють роздоллю і звільненню від морозного полону. ось і дерева прокинулись, вони теж відчули прихід весни. набухають бруньки, а згодом на їхньому місці з’являться молоді зелені листочки.
навесні земля перетворюється на диво. вона виглядає, наче молоденька дівчина в зеленому сарафані з вінком на голові. але не тільки земля поміняла свій білосніжний наряд, зайці й білки теж змінили свої зимові шубки. нарешті вже вони не будуть мерзнути та голодувати.
всі навколо радіють весні: птахи, звірі, люди. прощавайте, морозна холоднеча, холодні вітри та довгі студені ночі! все навколо оживає, у повітрі пахне весною, кипить і вирує всюди життя. всі раді довгоочікуваному теплу.
ответ:
людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь