Складений іменний присудок є в усіх реченнях, ОКРІМ А Сперечатись з Гомером – справа марна.
Б А діти – мов букети піднебесні.
В Ти, бачу, гайдамакам був би рад.
Г Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.
​

У випадку недотримання умов контракту одна із сторін має право розірвати його.
Ми прийняли необхідні заходи для покращення умов праці.
Чорнобильська катастрофа відгукується в моєму серці болем.
Мова йде про положення Кримінального кодексу.
Необхідно брати з нього приклад у вирішенні цих питань.
На конференції  із завершальним словом виступив Іван (можна і Ваня) Слюсаренко.
Білети в театр Івана Франка "Украдене щастя" були дуже дорогими.
Ніна Володимирівна, чи вам повернули книжки, які я передав через Михайла Зленка?
(Незнаю це, але спробую змінити) Під час ювілейного вечора виступили відомі письменники і поети.
До телефону просять Миколу Іванченка, командуючого відділом інформатики.
Мова йде про найважливіше, що принаймі відіграє велику роль в нашому житті.
Відповідно до постанови ми зробили все на найвищому рівні.
Потрібно добре себе поводити в громадських місцях й всюди  бути культурним (або можна "культурною людиною").

Поиск Чи цікаво ми живемо? (Твір дискусійного характеру) Розміщено від Tvir в Суббота 29 мая На перший погляд, кожен мій шкільний день схожий на інший. Уроки, школи, дім, де знову заняття за письмовим столом. Потім — телевізор або комп’ютер, спілкування з товаришами у дворі. Щось особливе пригадати важко. Проте друзі на нудьгу не скаржаться. А я подумав: що означає жити цікаво? На цю тему нещодавно у нас була класна година — дискутували. Запитали, наприклад, Микиту Бєлова, що цікавого відбувається в його житті. Микита сказав, що для нього кожен день приносить щось несподіване, а значить — той день цікавий. А ще хлопець відкрив у собі здібності. - Тільки не глузуйте з мене, — попередив нас Микита, — бо більше нічого не скажу. Я захопився ліпленням з пластиліну. А почалося все з того, що треба було до Семену, моєму молодшому братові, виліпити двох казкових героїв — Вовка та Лисицю. Захопився сам і Сеньку теж заохотив. А тепер без пластиліну себе не уявляю. У мене вдома ціла колекція наших робіт. Якщо схочете, дещо принесу, покажу. Виявилося, що мої однокласники відкрили у собі якісь таланти і розвивають їх. Степан Мамонтов вчиться грати на акордеоні — на шкільних концертах його можна почути. Катерина Романова малює і пише вірші — вона навіть ілюструє свої твори. Настя Рудич співає. Я не відкрив у собі жодної здібності, але я не вважаю, що моє життя нецікаве, похмуре. По-перше, мені цікаво вчитися у школі. Готуючи уроки, я користуюся Інтернетом. Є в моїй домашній бібліотеці словники, енциклопедія. По-друге, раз на місяць ми з батьками йдемо до театру. Особливо мені подобаються вистави у театрі ляльок. По-третє, разом із батьком займаюсь зимовим купанням у річці. Ось вже пішов другий сезон, як я «моржую». А хіба життя моїх батьків не цікаве? Батько грає на гітарі й співає, сам написав кілька пісень. Мама — чудовий кулінар, і на свята нас балує диво-кулінарними новинками. Одне слово, людина сама знаходить собі заняття до душі. І тільки від неї залежить, як пройде її день — нудно чи ні.