Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.
Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.
З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…
З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .
- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить
Майбутнє ... Невідомо, непередбачувано і вивчено ще не було ... Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але бажань багато, можливих варіантів розвитку подій мільйон, тому готувати себе потрібно до всього, навіть до самого несподіваного. І все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже не в зовсім недалекому майбутньому.
І перше, що спадає мені на думку, - це мій випуск зі школи. Як я його чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеному синій сукні, в красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне - мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний повинен бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватися в своїх мріях. І далі ще цікавіше, кажуть, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто недавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під'їздом або життя в общаге ... Романтика! І забувати про навчання я теж не збираюся. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме в сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: робота креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком в сірому костюмі. Бути журналістом - це зустрічі з різноплановими людьми, вміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету повинна початися вже доросле життя, повністю незалежного і самостійного людини, який буде готовий приймати зважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб в моєму майбутньому з'явилася щаслива сім'я, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого успішного розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальності, а головне те, що я буду в неї закохана, і робота не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюся, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього в житті треба домагатися самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною виявилися саме ті люди, які вже зараз до , підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю в своє майбутнє і в свої можливості, а це головне.
Объяснение:
У панській світлиці
Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.
Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.
З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…
З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .
- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить
"Як я уявляю своє майбутнє"
Майбутнє ... Невідомо, непередбачувано і вивчено ще не було ... Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але бажань багато, можливих варіантів розвитку подій мільйон, тому готувати себе потрібно до всього, навіть до самого несподіваного. І все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже не в зовсім недалекому майбутньому.
І перше, що спадає мені на думку, - це мій випуск зі школи. Як я його чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеному синій сукні, в красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне - мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний повинен бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватися в своїх мріях. І далі ще цікавіше, кажуть, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто недавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під'їздом або життя в общаге ... Романтика! І забувати про навчання я теж не збираюся. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме в сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: робота креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком в сірому костюмі. Бути журналістом - це зустрічі з різноплановими людьми, вміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету повинна початися вже доросле життя, повністю незалежного і самостійного людини, який буде готовий приймати зважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб в моєму майбутньому з'явилася щаслива сім'я, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого успішного розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальності, а головне те, що я буду в неї закохана, і робота не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюся, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього в житті треба домагатися самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною виявилися саме ті люди, які вже зараз до , підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю в своє майбутнє і в свої можливості, а це головне.