складить для молодшого брата або сестри казку героями якої є тварини . уживайте слова з суфіксоми і префіксами які надають їм зменшувально пестливого або збільшувально згрубілого відтінку значення
Жила була лисичка на ім'я Глечик. А звали її так, бо батьки були гончарами, і дуже любили свою професію. Усі над нею насміхалися за стіль незвичне ім'я.
Одного разу Вовчик підійшов до Лисички, і обійняв її. Він сказав, що її ім'я унікальне, і треба пишатися цим, а інші сміються, бо заздрять. Глечик подякувала Вовчику, і вони разом пішли у лісну хатинку на дереві, чай пити, і життю радіти.
Колись давно, коли на світі панували звірі, жили собі два вовки.
Любили вони їсти варенички, готові були з'їсти хоч десять мішків цієї страви! Один раз до них приходить лисичка, і каже:
- Ну раз ви готові з'їсти стільки вареників, до мені?- хитро питає руденька.
-А яка нам з цього користь?- питають ті- І до чого тут вареники?
-Ну я ще не договорила- сказала солодко лисонька- я вам дам хоч цілу тонну вашої улюбленої страви, тільки якщо ви мені до , але раз ви відмовились то...- не встигла та договорити і вовки її знову перебили.
-Ми готові на все!- крикнули сірі.
-Тоді йдіть туди куди скажу, йдіть в той темнющий, старющий ліс. І зірвіть ягоди м'ятні. Я зроблю зілля і зроблю вам цілу тонну вареників!
Вовки зібрались і пішли в ліс. А й дійсно він темнющий і старющий! Ще й вітер виє. Звірам було страшно та непривично. Але заради улюбленої їжі вони готові на все!
-Друже, тут так темно, я нічого не бачу.
-А мені дуже холодно.
Вони скаржились один одному, але таких ягід не могли знайти.
І тут вони побачили ворону.
-Що ви тут так пізно ходите? Невже щось шукаєте?
-Вороно, до ,будь ласка. Ми не можемо знайти ягіди м'ятні..
Ворона залилася сміхом
-Ви не перші хто їх шукає, але ви їх тут не знайдете. Як і в цілому світі!
Вовки перелякались і не розуміли, що їх обманули.
-Їх не існує!
-Як не їснує, нам лисичка-сестричка сказала що вони тут ростуть!
-Вас обманули, але я вам до , проведу вас з цього місця.
І тоді вовки зрозуміли один урок, ніколи не вір тому, в чому не впевнений!
Казочка про тварин
Жила була лисичка на ім'я Глечик. А звали її так, бо батьки були гончарами, і дуже любили свою професію. Усі над нею насміхалися за стіль незвичне ім'я.
Одного разу Вовчик підійшов до Лисички, і обійняв її. Він сказав, що її ім'я унікальне, і треба пишатися цим, а інші сміються, бо заздрять. Глечик подякувала Вовчику, і вони разом пішли у лісну хатинку на дереві, чай пити, і життю радіти.
Відповідь:
Колись давно, коли на світі панували звірі, жили собі два вовки.
Любили вони їсти варенички, готові були з'їсти хоч десять мішків цієї страви! Один раз до них приходить лисичка, і каже:
- Ну раз ви готові з'їсти стільки вареників, до мені?- хитро питає руденька.
-А яка нам з цього користь?- питають ті- І до чого тут вареники?
-Ну я ще не договорила- сказала солодко лисонька- я вам дам хоч цілу тонну вашої улюбленої страви, тільки якщо ви мені до , але раз ви відмовились то...- не встигла та договорити і вовки її знову перебили.
-Ми готові на все!- крикнули сірі.
-Тоді йдіть туди куди скажу, йдіть в той темнющий, старющий ліс. І зірвіть ягоди м'ятні. Я зроблю зілля і зроблю вам цілу тонну вареників!
Вовки зібрались і пішли в ліс. А й дійсно він темнющий і старющий! Ще й вітер виє. Звірам було страшно та непривично. Але заради улюбленої їжі вони готові на все!
-Друже, тут так темно, я нічого не бачу.
-А мені дуже холодно.
Вони скаржились один одному, але таких ягід не могли знайти.
І тут вони побачили ворону.
-Що ви тут так пізно ходите? Невже щось шукаєте?
-Вороно, до ,будь ласка. Ми не можемо знайти ягіди м'ятні..
Ворона залилася сміхом
-Ви не перші хто їх шукає, але ви їх тут не знайдете. Як і в цілому світі!
Вовки перелякались і не розуміли, що їх обманули.
-Їх не існує!
-Як не їснує, нам лисичка-сестричка сказала що вони тут ростуть!
-Вас обманули, але я вам до , проведу вас з цього місця.
І тоді вовки зрозуміли один урок, ніколи не вір тому, в чому не впевнений!
Пояснення: