Складним є речення
Дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа.
Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвіток, розворушують кожну гілочку.
Початок літа – і з-під батьківської опіки виходить молоде покоління.
Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.
Питання №2 ?
Спонукальним є речення
Червоне сонце заколотилося в імлу й пірнуло за обрій.
Жваве полум’я жагуче здійнялося вгору й засичало.
Нехай добро завертає у кожен дім і сіє своє золоте зерно.
Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.
Питання №3 ?
Розповідним є речення
Хто може ніч обернути на днину?
Гукнем же в світ про наші болі!
День біжить, дзвенить-сміється, усміхається!
Не дивися так привітно, яблуневоцвітно
Питання №4 ?
«називають речення, у якому повідомляється про факт дійсності, явище, подію» - це
спонукальне речення
окличне речення
неповне речення
розповідне речення
Питання №5 ?
На письмі в кінці окличного речення ставимо
знак оклику
крапку
знак питання
двокрапку
Питання №6 ?
Речення «Ходімо, хлопці, додому!» за емоційним забарвленням є
неокличним
розповідним
окличним
питальним
Надіслати Розповісти Цвірінькнути
Яким я бачу своє майбутнє
Кожен — коваль своєї долі.
Аппій
Кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. Кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? Є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які до здійснити ці самі мрії. Але чи не марна це справа — будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні? Мабуть-таки не марна, тому що жодні блага не можуть впасти просто з неба, вони обов'язково стають результатом довгої та наполегливої праці, яка, у свою чергу, є результатом міркувань та плідних роздумів.
Сплановане життя — це не утопія. Жити відповідно до своїх планів не означає механічно існувати як робот, це значить поступово, крок за кроком йти до здійснення своїх бажань.
Звичайно, будь-хто хотів би жити за таким принципом: побажав — здійснилося. Щоправда, існує серйозна небезпека: людина не цінує легкої здобичі і не може повною мірою оцінити те, що отримала без зусиль.
Але про таке здійснення бажань не варто навіть говорити, тому що це все одно неможливо. До того ж, потрібно бути обережним зі своїми бажаннями, тому що вони можуть здійснитися.
Тож кращий варіант — це спочатку чітко окреслити перелік бажаного, а потім намагатися втілювати власними зусиллями, "на ходу" коректуючи його відповідно до вимог реального світу та нових власних потреб, бо людині притаманно постійно змінюватись та перебувати у русі (звісно, наслідком є зміна наших пріоритетів, іноді дуже непередбачувана).
Відповідь:
Іменник – це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?
Основна синтаксична роль іменників – підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).
Іменники можуть бути також:
неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку)
Серед іменників виділяються такі групи слів:
1. загальні назви – власні назви
2. назви істот – назви неістот
3. конкретні – абстрактні
4. збірні
5. речовинні
НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ
Загальні: ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення.
Власні: Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета “ТВпарк”.
Загальні іменники позначають предмети в цілому. Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.
НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ
Назви істот – хто? – гітарист, люди, окунь, зозуля
Назви неістот – що? – поле, вітер, посуд, клавіатура
Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА
Іменник має такі морфологічні ознаки:
рід
чоловічий – блокнот, край
жіночий – пожежа, матуся
середній – небо, дитинство
число:
однина – громадянин, музей
множина – громадяни, музеї
відмінок:
називний – вікно
родовий – вікна
давальний – вікну
знахідний – вікно
орудний – вікном