Складним із сполучниковим підрядним і безсполучниковим
зв'язком є речення

А Нехай серця не знають спокою,хай мрії обганяють час, і
наша юність буде хай такою,щоб
їй ніхто не заздрити не міг.
Б Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно гріло,
і степ дихав вільно.
В А я додам : любити можна поезію
в добу ракет,бо,дивна річ,людина кожна є поет.
Г Над вечір хуга втихла,хмари на заході червоніли,сніг стужавів і
гостро блищав,а повітря було
прозорим.

Я живу майже в центрі міста. Правда, це не центр, яким його вважає більшість жителів, але дійсно географічний центр — так каже мій тато. І в цьому самому географічному центрі розташований наш невеликий будиночок із садом, таким само старим, як будинок. Усе в саду, як належить: дві яблуні, два вишневих дерева, одна груша, дві сливи і... одна величезна стара береза. Я не пам'ятаю жодного року, щоб хто-небудь із дорослих не заводив би розмови про те, що час її спиляти, зрубати тощо. І щоразу хтось із родини обов'язково заперечував, причому дуже гаряче. Коли я був зовсім маленький, то майже не звертав уваги на ці суперечки. Нарешті поцікавився: у чому ж річ? І бабуся розповіла мені історію "нефруктового" дерева в нашому саду. Виявляється, що майже весь рід наш починався з цієї берези. Ще прадід із прабабусею, будуючи дім, посадили три берези, що піднімалися так швидко, росли так красиво, що всі сусіди заздрили хазяям, хоча ще навіть жодного яблучка в саду не виросло. А під час війни дві берези загинули, обидві були поранені осколками снарядів, що неподалік розірвалися. Наша родина дуже переживала, тому що усі звикли вважати ці три берези символом благополуччя і щастя всіх, хто мешкав в цьому будинку. І ставилися особливо уважно до єдиної ще дуже красивої берези, яка залишилася. Але роки йшли, не стало моїх прадідів, постаріли бабуся з дідусем, і, на жаль, постаріла береза: почали всихати гілки, зараз вона виглядає якоюсь літньою і вже не прикрашає сад і двір. Але розстатися з березою поки що ми не наважуємося: раптом із нею піде все добре і гарне, що є в нашій родині.

Я знаю про герб нашої держави України тризуба,Герб-це знак роду КОМА міста КОМА держави,У перекладі з німецької слово герб означає "Спадщина", І це не випадково:фдже з давних -давен різними знаками мітили(таврували)худобу,володарі позначали гербами- Родовими знаками-свою маєтьність,Отже,герб  здавна був неодмінною ознакою( отрибутом) влади,передусім володіння майном , землею,                                                                              Державний герб символізуєдержаву і позначає межі її володінь,належну їй власність.                                          :)