Складнопідрядним із підрядною частиною наслідку є речення
А Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.
Б Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки.
В Грім розмахнувся і вдарив так, що здригнулась бджола.
Г Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.
Д Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

Кожна нація має свою звичаї та традиції щодо прийому гостей, кожний народ приймає гостей по – особливому, але небагато це роблять так відкрито та щиро, як українці.Український народ, завжди відрізнявся своєю гостинністю. Наша нація настільки добра та щира, що завжди з великим задоволенням люди йдуть в гостів до українців.Будь – який гість, чи то за чи то випадковий приймається однаково шановано. Хазяйка вбирає кімнати, робить оселю чистою та світлою. Потім на стіл вистилається чиста, святкова скатертина, на яку виставляються смачні страви, які відображають майстерність господині готувати. Особливим показником гарної господині можна вважати чисті рушники, які часто прикрашаються вишивкою. Вони краще слів говорять проте, що в цьому домі шанують гостей.Самі господарі дома також вдягають чисте, красиве, святкове вбрання, щоб висловити свою пошану до гостей. Старі люди кажуть, що сам Святий Боже приходить до людей, приймаючи обличчя гостя. А як відомо, український народ дуже віруючий. Саме тому, мені здається, українська гостинність завжди відмінна.Є також традиція зустрічати гостей з хлібом – сіллю, але зараз її дотримуються тільки на весіллі.Гостей з радістю зустрічають на порозі та за в хату, пропонують найкращі місця відпочинку. Гості приходять із подарунками, щоб висловити подяку за за Господар дому розмовляє з гостями, а господиня порається на кухні, намагаючись зробити страви якомога смачнішими, щоб гості не пішли голодними чи незадоволеними.Вся увага господарів присвячена тільки гостям, все найкраще – для гостей. Мені здається, що саме ця щира українська гостинність є однією з основних прекрасних рис українського народу. Саме ця неперевершена увага до гостей робить український народ одним із самих гостинних у світі.

  Моя улюблена тваринка - це песик Плямко. Я трохи розповім вам про нього.        Одного разу я побачила мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшла ближче і побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяла Плямка на руки і віднесла додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимила його і витерла, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.