Складнопiдрядне речення.
Кома не ставиться:
а) э спiльне слово:
1.
2.
б) э спiльне речення:
1.
2.
в) окличне та питалтне речення:
1.
2.
Вiдсутня кома, коли э збiг сполучникiв:
1.
2.
3.
У реченнi э ЗАТЕ, ПРОТЕ, ОДНАК + КОЛИ ( кома не ставиться):
1.
2.
3.

Часто доводится чути: "навіщо ті вірші? кому здалася ваша поезія?

будь-яку думку чудово можна висловити прозою ше, і зрозуміліше.

ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!

і швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш! "

та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?

поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. вплив поезії на людину неможливо передати словами. вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.

знаєте давньогрецьку легенду про гору парнас? на ній щовесни водили танки сестри аполона. це -- музи, прекрасні юні богині. кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. музи співали, аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.

звичайно, кожен чув вислів "зійти на парнас". це означає --дорівнятися талантом до муз та аполлона.

якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора гелікон почала швидко рости й доросла до неба. тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі пегасу повернути гору на місце. кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. на місці удари забило джерело. його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.

може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. може , хтось пробує віршувати? це чудово. проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. тому не поспішайте кожен свтворений вами рядок читати товарищами або надсилати до редакції. поети пишут не заради слави, а для душі!

Здрастуй, мамо, мила моя!

Я хочу сказати тоб за те, що ти дала мені життя, мама.

Дякую за тепло, ласку, доброту, турботу. Я пам’ятаю, як ти допомагала мені підніматися, коли я падав, як змащувала зеленкою мої обдерті коліна. Пам’ятаю манну кашу з грудочками, які я був радий тиснути ложкою, смачний чай з малиною, коли я був застуджений. Пам’ятаю і милі рукавиці на гумці, які не спадали з рук навіть в самий розпал гри.

Дякую за вірного чотирилапого друга, якого ти подарувала мені на мій день народження. Так ти вчила мене піклуватися про близьких, захищати й оберігати їх.

Ти вчила мене терпінню, коли нас розлучав дитячий садочок. Ми не бачили один одного цілий день! Я вже тоді терпів розлуку з тобою, мамо.

Дякую за добрий ранок, за теплий вечір. За посмішку, ніжні руки й обійми, за підтримку, за поради. Дякую за твій сміх, яким ти заповнювала весь р. Дякую за блиск у твоїх очах, коли ти дивилася на мене.

                                                                                   Від: Микити