Діалог матері та сина: -Добрий ранок синку! - Доброго ранку. -Чому ти без настрію? -Мамо можна я не піду сьогодні до школи? - Чому? - Мені там зовсім не подобається? - Чому? Тебе хтось ображає? -Ні. Мені скучно. -Синку завали собі друзів. Ти ж тільки у першому класі. -Само, а якщо зі мною ніхто дружити не буде? -Чому? Будуть. Прийшовши зі школи хлопчик радісний поділився з мамою проведенним днем у школі: - Само дякую тобі велике. - За шо? -За те, що підказала мені друзів мені знайти. -Бачиш як ти швидко друзів знайшов, тож просто завжди вірь у себе і свої можливості. Ти все зможеш.
-Добрий ранок синку!
- Доброго ранку.
-Чому ти без настрію?
-Мамо можна я не піду сьогодні до школи?
- Чому?
- Мені там зовсім не подобається?
- Чому? Тебе хтось ображає?
-Ні. Мені скучно.
-Синку завали собі друзів. Ти ж тільки у першому класі.
-Само, а якщо зі мною ніхто дружити не буде?
-Чому? Будуть.
Прийшовши зі школи хлопчик радісний поділився з мамою проведенним днем у школі:
- Само дякую тобі велике.
- За шо?
-За те, що підказала мені друзів мені знайти.
-Бачиш як ти швидко друзів знайшов, тож просто завжди вірь у себе і свої можливості. Ти все зможеш.
-Андрію, привіт.
-Привіт, як справи Сашку?
-Непогано, а в тебе?
-Як завжди. Слухай, а ти вже вирішив в який вуз будеш поступати?
-Так, в Шевченьківський. А ти?
-Та, ні ще думаю. А на який факульет будеш поступати?
-На факультет психології.
-Ого, а який ам прохідний бал?
- ів.
-Так, багатенько. Це ж ти повинен дуже завзято вчитися.
-Агась, я вже ходжу до кількох репетитирів!
-Оу, ну ти і влип, це ж ти взагалі не маєш вільного часу.
-Угусь, ще й до цього всього я цю математику взагала не розумію.
-Доречі, як думаєш? Куди мені краще піти?
-Давай, до мене. В Шевчнка. На факулье психології.
-Та ти що я ж людей взагалі не розумію. Мені краще на математику, оце моє.
-О, якщо и добре розумієш маематику, можеж мені її пояснити?
-Так звичайно, коли в тебе є час?
-Давай сьогодні після уроків.
-Давай, я чекатиму тебе біля школи.