Рідною є для нас земля, де ми народилися. цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. це скарби, даровані богом. я не розумію людей, які свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. любов до батьківщини називають патріотизмом. це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу. «чому, сказати, й сам не знаю,стежина в ріднім краї земля — україна. любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом. для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами. мій образ рідної землірідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний. такими задушевними рядками висловив поет-пісняр андрій малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»живе у серці стільки літнебо єдиною в світі батьківщини.у кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і
Внашем представлении природа существует в отдельности от человека, где-то извне. и нам стала привычной мысль, что человечество покорило природу, поставило ее себе на службу. люди пользовались ее дарами, не отдавая ничего взамен, не задумываясь, что легкодоступность и кажущаяся неисчерпаемость природных богатств — это, возможно, самая большая иллюзия, которую человечество могло себе позволить. как жаль, что мы умеем ценить лишь то, что теряем. остро сегодня во всем мире встала проблема экологии. при всем многообразии красивых и правильных слов о защите природных богатств на деле чаще всего все оказывается совсем по-другому. леса вырубаются, ядовитые отходы, которые нельзя уничтожить, скапливаются на поверхности земли, загрязнение атмосферы и гидросферы и фабриками превысило все допустимые нормы — и это только начало. исчезновение многих видов растений и животных из-за бессмысленного уничтожения их и нерационального использования земли зачастую необратимо. это страшно — остаться наедине с , которые натворил, которые невозможно исправить. средства массовой информации каждый день сообщают нам о новых печальных известиях, объем красной книги увеличивается не по дням, а по часам. зато сильные мира сего непрестанно твердят о выделении новых средств на защиту природы. куда же идут эти деньги? людей на планете становится все больше и больше, им тесно в городах, и они в невероятном темпе осваивают новые пространства. и все идет по новому кругу. природе тяжело сейчас, она больна, заражена и сама уже не в состоянии справиться с этой болезнью. ей нужны и участие, добрый друг и хороший доктор — человек. добрый человек. мудрый человек. человек, умеющий сопереживать. человек, отвечающий за свои поступки. я, ты, они. мы — дети природы, и если нам не удастся приостановить этот медленный процесс умирания, мы или наши дети можем остаться сиротами. как холодно и одиноко человеку без матери.. в какое безвыходное отчаяние может погрузиться человечество на пустынной и голой земле. на сегодняшний день не осталось ни одной отрасли человеческих знаний и хозяйства, которая бы не была связана с экологией окружающей среды и могла бы успешно развиваться без знания экологических законов. поэтому ради сохранения родной планеты необходимо объединить наши усилия для поисков гармонизации отношений человеческой цивилизации с природой и восстановления природного равновесия.
