Сполучники служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень: дивлюсь і слухаю; світить, але не гріє; великі та малі; рано чи пізно; вечір або ніч. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.)
За походженням сполучники бувають:
а) первинні: і, та, а, бо, чи;
б) похідні, що розвинулись із інших частин мови: зате, проте, однак, якщо, якби, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, не тільки… а й і т.д.
За значенням сполучники бувають сурядні, підрядні і пояснювальні.
Сполучники служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень: дивлюсь і слухаю; світить, але не гріє; великі та малі; рано чи пізно; вечір або ніч. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.)
За походженням сполучники бувають:
а) первинні: і, та, а, бо, чи;
б) похідні, що розвинулись із інших частин мови: зате, проте, однак, якщо, якби, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, не тільки… а й і т.д.
За значенням сполучники бувають сурядні, підрядні і пояснювальні.