У кожної людини в житті виникали ситуації, за які згодом йому ставало соромно. На жаль, я не виняток. У мене теж була історія, згадуючи яку, стає дуже соромно. І нічого не можна виправити, а дуже б хотілося. Я вчилася в 4-му класі. Наближався випускний в початковій школі. Я дуже раділа і серйозно до нього готувалася. І хоча була настільки доросла, але все ж стурбована великою кількістю справ. Нікого навколо себе не помічала. Одного разу, коли поверталася додому після школи, почула крик. Я підходила все ближче на звук і раптом побачила таку картину: навколо дівчинки приблизно мого віку кружляли собаки. Вони на неї кидалися, кусали, але вона, як могла, все ж від них відбивалася. Мене здолав страх, так як я жахливо боялася собак. З криком я побігла додому і розповіла все батькам, і так як це відбувалося недалеко від нашого будинку, привела їх туди. Але на місці вже нікого не виявилося. На наступний день я дізналася, що ця дівчинка з сусіднього двору і що вона важко постраждала. З множинними укусами вона опинилася в лікарні. Мені стало дуже соромно. Занадто сильна заклопотаність майбутнім святом, розгубленість, страх, і я не змогла надати потрібну тій дівчинці до .
ответ:1.Процес вимирання ящерів ,наприклад бронтозаврів, тривав не менше мільйона років.
2.Умови життя поступово змінювалися і ставали для них несприятливими, особливо для потомства.
3.Сповнений любові, я іду по вулиці вузькій.
4.Він стоїть на мурі ,юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить новий дім.
5. Налита сонцем і вітрами ,хлюпоче веслами весна.
6.Ми стежками підемо ясними по ,залитих весною полях .
7.Дорога ,майнувши сірим хвостом, безшумно сховалася в зелені хлібів.
8.Посувався подорожній помалу ,ступаючи важко й розмірено, несучи на плечах відро з водою.
9.Бійці сиділи деякий час задумавшись.
10.Троянці ,в човни посідавши, і швидко їх поодпихавши по вітру, гарно попливли.
11.Хлопчики сиділи на крутому березі ,звісивши ноги і стежачи за вудочками, вели тиху розмову.
Объяснение:
У кожної людини в житті виникали ситуації, за які згодом йому ставало соромно. На жаль, я не виняток. У мене теж була історія, згадуючи яку, стає дуже соромно. І нічого не можна виправити, а дуже б хотілося. Я вчилася в 4-му класі. Наближався випускний в початковій школі. Я дуже раділа і серйозно до нього готувалася. І хоча була настільки доросла, але все ж стурбована великою кількістю справ. Нікого навколо себе не помічала. Одного разу, коли поверталася додому після школи, почула крик. Я підходила все ближче на звук і раптом побачила таку картину: навколо дівчинки приблизно мого віку кружляли собаки. Вони на неї кидалися, кусали, але вона, як могла, все ж від них відбивалася. Мене здолав страх, так як я жахливо боялася собак. З криком я побігла додому і розповіла все батькам, і так як це відбувалося недалеко від нашого будинку, привела їх туди. Але на місці вже нікого не виявилося. На наступний день я дізналася, що ця дівчинка з сусіднього двору і що вона важко постраждала. З множинними укусами вона опинилася в лікарні. Мені стало дуже соромно. Занадто сильна заклопотаність майбутнім святом, розгубленість, страх, і я не змогла надати потрібну тій дівчинці до .
Объяснение: