Ми звикли називати себе й суспільство, до якого належимо, українською нацією. Ми пишаємося національною історією, творимо національну культуру, розвиваємо національну економіку… А що ж означає таке популярне сьогодні слово «нація»? Учені досі не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що нація – це певний колектив людей, які мають спільне походження, спільну культуру і, найголовніше, спільну мову.Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше – перший крик немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній зойк прощання людини зі світом, дзвінкий сміх щасливої дитини .Один давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов’ю передусім до рідної мови як до найсвятішого скарбу нашої нації.
я вважаю, що як освіта, так і мудрість завжди були й будуть невід’ємними складовими становлення особистості. на мою думку, гармонійний розвиток та успішне життя людини можливі тільки за умови опанування наук — досвіду минулих поколінь. але ці знання стають дієвими тільки в поєднанні з власним досвідом людини, що надає їй можливість якнайповніше розкрити власний потенціал. по-перше, тільки по-справжньому мудра людина може зрозуміти навколишній світ і жити в злагоді з власним сумлінням. яскравим прикладом людини, що відчуває потребу в цьому, є головний герой роману валер’яна підмогильного «місто» степан радченко. завдяки наполегливій праці та самоосвіті юнак здобув ґрунтовні знання, але майже не мав життєвого досвіду й уявлень про світ поза межами рідного села. недарма на початку роману з уст степана лунають лише «комуністичні гасла» замість власних думок, яких він поки що не має. вступ до університету не зробив парубка щасливим: він залишається самотнім, бо не розуміє ні друзів, ні коханих жінок. тож осягнення себе у світі, досвід власного становлення як людини і як письменника для нього непростий, але неминучий етап. по-друге, освічена людина може принести користь суспільству, якщо матиме, крім знань, далекоглядність і мудрість. такою постаттю в історії був петро і. імператор країни, що потонула в невігластві, він був змушений опанувати досягнення західноєвропейських наук і ремесел, щоб застосувати здобуті знання в будівництві своєї держави. саме завдяки освіченості й природній мудрості правителя він поставив російську імперію поряд із наймогутнішими країнами того часу. отже, поєднання мудрості й освіченості дає змогу людині сформувати таке світосприйняття, яке дозволяє їй жити в гармонії з навколишнім світом і досягати небачених вершин, реалізувати себе як особистість і водночас суспільству та батьківщині.
я вважаю, що як освіта, так і мудрість завжди були й будуть невід’ємними складовими становлення особистості. на мою думку, гармонійний розвиток та успішне життя людини можливі тільки за умови опанування наук — досвіду минулих поколінь. але ці знання стають дієвими тільки в поєднанні з власним досвідом людини, що надає їй можливість якнайповніше розкрити власний потенціал. по-перше, тільки по-справжньому мудра людина може зрозуміти навколишній світ і жити в злагоді з власним сумлінням. яскравим прикладом людини, що відчуває потребу в цьому, є головний герой роману валер’яна підмогильного «місто» степан радченко. завдяки наполегливій праці та самоосвіті юнак здобув ґрунтовні знання, але майже не мав життєвого досвіду й уявлень про світ поза межами рідного села. недарма на початку роману з уст степана лунають лише «комуністичні гасла» замість власних думок, яких він поки що не має. вступ до університету не зробив парубка щасливим: він залишається самотнім, бо не розуміє ні друзів, ні коханих жінок. тож осягнення себе у світі, досвід власного становлення як людини і як письменника для нього непростий, але неминучий етап. по-друге, освічена людина може принести користь суспільству, якщо матиме, крім знань, далекоглядність і мудрість. такою постаттю в історії був петро і. імператор країни, що потонула в невігластві, він був змушений опанувати досягнення західноєвропейських наук і ремесел, щоб застосувати здобуті знання в будівництві своєї держави. саме завдяки освіченості й природній мудрості правителя він поставив російську імперію поряд із наймогутнішими країнами того часу. отже, поєднання мудрості й освіченості дає змогу людині сформувати таке світосприйняття, яке дозволяє їй жити в гармонії з навколишнім світом і досягати небачених вершин, реалізувати себе як особистість і водночас суспільству та батьківщині.