Характер будь-якої людини формується залежно від умов її індивідуального життя, а також під впливом суспільних умов. Найбільш важливу роль у формуванні характеру відіграє активна діяльність людини, спілкування і розуміння моральних цінностей. Але найважливіше у вихованні характеру — це виховання людини в дитинстві. Адже саме вплив батьків і те, як вони навчать дитину ставитися до праці, до інших людей, своїх дій і вчинків, становить основу її характеру.
Недарма кажуть: посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю. Кажучи іншими словами, наші вчинки, незалежно від того, гарні вони чи погані, можуть з часом перейти у звичку. А характер людини певною мірою й визначається звичками. А те, що від характеру людини залежить її доля, нам доводить саме життя. Не менше впливає на характер людини і коло її спілкування, адже в процесі спілкування виявляються інтелектуальні, моральні та вольові якості особистості, саме у спілкуванні вони набувають певних рис і закріплюються.
Сучасні реформи, які відбуваються у нашому суспільстві, поява нових цінностей та ідеалів, зумовлених втіленням у життя ринкових відносин, створили передумови для формування зовсім нових рис характеру наших сучасників. Та й сьогодні серед чинників, які для людини мають велике життєве значення, які формують характер людини, особливе місце займає виховання у родині і колективі. І сьогодні виховання спрямовує життєві плани людини у тому чи іншому напрямку, і сьогодні саме воно створює життєві обставини і відповідне ставлення людини до дійсності, що її оточує. Разом з тим правильне виховання перешкоджає закріпленню небажаних вчинків і звичок, недоречної у суспільстві поведінки.
Не менш важливим для формування характеру є самовиховання людини. Бо як би правильно не виховували нас батьки, та без власного усвідомлення, що таке добро, а що таке зло, що гарно, а що погано, без власної оцінки своїх вчинків і звичок дитини усі старання батьків будуть марними.
На мою думку, людина сама повинна організовувати своє життя, сама повинна себе виховувати, керуючись при цьому власними і громадськими ціннісними орієнтирами. Тільки за таких умов вона стане гідним членом суспільства, отримає повагу оточуючих, буде сміливо йти по життєвому шляху і досягне неабияких висот у своїх прагненнях
Одного прекрасного дня Монітор відправив повідомлення Комп’ютерній Мишці по Інтернету, щоб зустрітися біля будинку Клавіатури. Вона прочитала і поспішила до місця зустрічі. Покликала з собою Клавіатуру, і вони пішли знайомитись із островом Комп’ютерний Стіл. А в цей час злий чаклун Вірус, який жив у печері Шухляда, саме розробляв формулу зілля невидимості. Він вирішив випробувати формулу і випив столову ложку зілля. Трапилося диво – він став невидимим! Але, коли він виходив надвір, помітив, що його видно в дзеркало, яке висіло біля дверей. Чаклун вирішив працювати тільки в тій зоні, де поблизу немає дзеркал. Коли він вийшов з печери, то помітив наших друзів. Клавіатура йшла попереду, Комп’ютерна Мишка – за нею, а Монітор – позаду. Чаклун підійшов до них і наступив на довгий хвіст Комп’ютерній Мишці. Лиходія не було видно, тому вона подумала, що це зробив Монітор. Поки вони сварилися, Клавіатура дістала дзеркальце і стала пускати сонячних зайчиків. Злодій сміявся з того, як вони сваряться, але не помітив дзеркальця в руках Клавіатури. Вони були біля гори Вазона і Кактуса, яка розмістилася біля моря Перевернутої Чашки. Клавіатура помітила в дзеркалі Віруса, сказала Моніторові та Мишці. Його зловили, зв’язали шнуром від Мишчиного хвоста і віднесли до поліції, яка називалася Антивірус. Злочинця посадили за грати, а формулу знищили. Але подейкують, що один запис зберігся і син Віруса хоче все відновити. Але це вже зовсім інша історія. Я ТЕБЕ
Характер будь-якої людини формується залежно від умов її індивідуального життя, а також під впливом суспільних умов. Найбільш важливу роль у формуванні характеру відіграє активна діяльність людини, спілкування і розуміння моральних цінностей. Але найважливіше у вихованні характеру — це виховання людини в дитинстві. Адже саме вплив батьків і те, як вони навчать дитину ставитися до праці, до інших людей, своїх дій і вчинків, становить основу її характеру.
Недарма кажуть: посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю. Кажучи іншими словами, наші вчинки, незалежно від того, гарні вони чи погані, можуть з часом перейти у звичку. А характер людини певною мірою й визначається звичками. А те, що від характеру людини залежить її доля, нам доводить саме життя. Не менше впливає на характер людини і коло її спілкування, адже в процесі спілкування виявляються інтелектуальні, моральні та вольові якості особистості, саме у спілкуванні вони набувають певних рис і закріплюються.
Сучасні реформи, які відбуваються у нашому суспільстві, поява нових цінностей та ідеалів, зумовлених втіленням у життя ринкових відносин, створили передумови для формування зовсім нових рис характеру наших сучасників. Та й сьогодні серед чинників, які для людини мають велике життєве значення, які формують характер людини, особливе місце займає виховання у родині і колективі. І сьогодні виховання спрямовує життєві плани людини у тому чи іншому напрямку, і сьогодні саме воно створює життєві обставини і відповідне ставлення людини до дійсності, що її оточує. Разом з тим правильне виховання перешкоджає закріпленню небажаних вчинків і звичок, недоречної у суспільстві поведінки.
Не менш важливим для формування характеру є самовиховання людини. Бо як би правильно не виховували нас батьки, та без власного усвідомлення, що таке добро, а що таке зло, що гарно, а що погано, без власної оцінки своїх вчинків і звичок дитини усі старання батьків будуть марними.
На мою думку, людина сама повинна організовувати своє життя, сама повинна себе виховувати, керуючись при цьому власними і громадськими ціннісними орієнтирами. Тільки за таких умов вона стане гідним членом суспільства, отримає повагу оточуючих, буде сміливо йти по життєвому шляху і досягне неабияких висот у своїх прагненнях
А в цей час злий чаклун Вірус, який жив у печері Шухляда, саме розробляв формулу зілля невидимості. Він вирішив випробувати формулу і випив столову ложку зілля. Трапилося диво – він став невидимим! Але, коли він виходив надвір, помітив, що його видно в дзеркало, яке висіло біля дверей. Чаклун вирішив працювати тільки в тій зоні, де поблизу немає дзеркал. Коли він вийшов з печери, то помітив наших друзів. Клавіатура йшла попереду, Комп’ютерна Мишка – за нею, а Монітор – позаду. Чаклун підійшов до них і наступив на довгий хвіст Комп’ютерній Мишці. Лиходія не було видно, тому вона подумала, що це зробив Монітор. Поки вони сварилися, Клавіатура дістала дзеркальце і стала пускати сонячних зайчиків. Злодій сміявся з того, як вони сваряться, але не помітив дзеркальця в руках Клавіатури. Вони були біля гори Вазона і Кактуса, яка розмістилася біля моря Перевернутої Чашки. Клавіатура помітила в дзеркалі Віруса, сказала Моніторові та Мишці. Його зловили, зв’язали шнуром від Мишчиного хвоста і віднесли до поліції, яка називалася Антивірус. Злочинця посадили за грати, а формулу знищили. Але подейкують, що один запис зберігся і син Віруса хоче все відновити. Але це вже зовсім інша історія. Я ТЕБЕ