Скласти діалог за прочитаным текстом. Щастя. Як я його розумію
Тлумачний словник дає нам таке визначення щастя, це стан
людини, який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню
умовами свого буття, повноті і усвідомленості життя, здійснення
свого людського призначення. А звідси випливає, що у кожної
людини воно різне.
Скільки існує людство, стільки воно задумується над тим, що таке
щастя. Поняття щастя багатопланове, розмаїre. Відомий український
поет Максим Рильський зазначав:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград - красиве і корисне.
Справді. Людина прагне до краси, до ідеалу все життя. Ми
захоплюємося красою людських взаємин, вчинків.
Щастя увібрати в себе сотні життів, людських доль, вчитися
розуміти людей, співчувати їм, сперечатися з ними, оцінювати їх
вчинки, мужніти самим, дорослішати. Великим щастям є також
відчуття, що тебе розуміють. Як добре, коли тобі не потрібно
пересилювати себе, примушувати бути іншим.
бути іншим. Ти з радістю
відчуваєш, що ти потрібний людям.
Щастям є вияв високих людських почуттів, здатність кохати.
віддати коханому все найдорожче, найзаповітніше.
Суть життя для в тому, щоб дорожити кожною хвилиною життя.
прагнути щодня робити хоч маленьке добро, любити близьких,
відчувати їхню любов і не бажати нікому зла. Прокинутися ранком - і
відчувати щастя просто тому, що світить сонце, що небо блакитне, а
трава зелена. Якщо пощастить так жити - це буде самим справжнім
щастям,
[г р и г о! р і й с к о в о р о д а!/ о д и! н з в и з н а ч н и! х г у м а н′ і! с т′ і в с в о г о! ч а! с у/ в і н б у в ш и! р о к о о! б і з н а н и й з т в о! р а м и с т а р о д а! в н′ і х і с у ч а!с н и х ф і л о!с о ф і в// в о л о д і! в л а т и!н с′ к о й у/ г р е! ц′ к о й у/ п о! л′ с′к о й у/ н′ і м е!ц′к о й у т а ц е р к о! в н о /с л о в й а!н с′ к о й у м о!в а м и// б а г а!т о й о г о! п о е т и!ч н и х т во!р і в т а в и с л о!в л′ у в а н′ н а б у! л и п о п у л′ а!р н о с′ т′ і с е!р е д н а р о!д у// г у м а н′ і!с т и ч н′ і/ д е ! м о к р а т и ч н′ і т а п р о с в і!т н е ц′ к і і д е й і г/ с к о в о р о д и! в п л и!н у л и н а ро!з в и т о к п е р е д о в о! й і ф і л о!с о ф с′ к о й і т а с у с п і!л′н о/п о л′ і т и!ч н о й і д у!м к и у к р а й і! н и/ а й о г о! п о е т и!ч н а с п а! д ш ч и н а з а к л а!л а п і д в а!л и н и к л а с и!ч н о й і у к р а й і!н с′ к о й і л і те р а т у! р и//]
! - наголос
Твір «Чому потрібно знати історію свого народу»
Історія України – лише один зі шкільних предметів у навчальній програмі. Спокусливо забути про вивчення цього сегменту науки, про сумління на уроці. Та викроїти собі годинку вільного часу. На відеогри тощо.
Але чому цього робити не варто, а варто заглибитися у вивчення минулого нашого народу?
Хто не знає добре історії, той не знає добре інших суспільних наук. Йому важко зрозуміти навіть художню літературу, адже в літературі завжди багато історичних відсилок. Науки про суспільство тісно пов’язані між собою, і знання однієї допомагає зрозуміти й іншу. До того ж, хто ней знайомий з історією своєї нації, той погано знається й на других народах. Не знає їхньої культури, традицій, особливостей мислення, менталітету тощо. Не знаю він таких характеристик і свого народу. Тобто, мало розбирається у характері своїх власних земляків.
Історія допомагає розуміти логіку подій, причини та наслідки вчинків, бачити помилки історичних діячів. Також бачити, до чого вони призводять країну та народ, як хід історії впливає на долі окремих людей. Не вивчив історії – то й не побачиш, чому наше сьогодення саме таке, а не інше. Чому країна живе так, а не інакше, а люди навколо саме такі, як є, а не інші якісь.
Знання історії свого народу важливе для людини не для того, щоб «вичисляти ворогів» або «пам’ятати зло». Не є гідним «викопувати» з минулого історичні образи, трагічні історичні події та шукати винуватців них сьогодні. Принаймні, я вважаю саме так. Пам’ятати трагедії свого народу потрібно для того, щоб чесно вшанувати пам'ять постраждалих, вивчити уроки подій, щоб вони не повторювались більше ніколи. Така моя думка з приводу цього питання.