Жив був колись корінь. усі його поважали, приходили до нього за порадою. та якось стало сумно кореневі, і вирішив він завести собі друзів. пішов він у ліс та бачить коло дерева плаче суфікс. кореневі стало шкода суфікса та він запропонував йому піти з ним. ось вони в двох йдуть по лісу, а їм на зустріч біжить префікс. дуже просив він взяти його з собою. та сжалілися корінь із суфіксом. підходять вони до річки, а коло неї лежить на сонечку закінчення. навіть не привіталося. друзям було не приємно. та коли закінчення по своїй неохайності впало у водоворіт, усі троє побігли рятувати його. так закінчення зрозуміло, що друзі потрібні завжди. та по сей день ніяке слово не обходится без цих чотирьох частин.
