Преступление и наказание» уже долгое время является классической литературой. Достоевский – считается одним из величайших романистов мирового уровня. Его популярность очень велика, как для русского писателя. Его творчество было отмечено многими известными мыслителями, писателями, учёными. В его гениальности нет сомнений. Много писателей испытали влияние Достоевского. Поэтому нужно понимать, что все эти факты имеют некоторое влияние на впечатления от прочтения.
Мне не понравилось «Преступление и наказание». К слову, произведение вызывает у меня приступы скуки и сонливости. В книгу слишком много объемных описаний, которые имеют небольшое количество смысловой нагрузки и вызывают у меня утомление. Всё очень громоздко. Меня очень сильно удивила концовка романа, ибо мне это кажется очень неправдоподобным. Я понимаю, что Достоевский был за любовь и всепрощение, но я не считаю, что Раскольников не мог переродиться, а, тем более, так как это изобразил автор произведения. Я не читал других произведений Достоевского, поэтому моё суждение о его творчестве обречено на неполноценность и ограниченность. Открыв «Идиота» и прочитав несколько страниц, я вынужден был его закрыть, констатировав то, что ничего не изменилось и текст вызывает всё те же чувства
Кожна людина несе відповідальність навіть за ті вчинки, які вона не зробила. Бо якщо вона – частина суспільства, то відповідальність падає також і на неї. Від цього нікуди не дітись. Хоча це й деякою мірою не зовсім справедливо, однак без цього неможливо досягнути поставлених цілей, вивести спільноту на вищий рівень моральності. Ми звикли жити погано і не можемо повірити в те, що наше життя якось можна покращити. Нам не вистачає віри, що ми самі маємо владу над нашею долею. То про яку тоді відповідальність можна говорити?! Гадаючи, що кожен відповідає сам за себе, нам живеться легше. Але насправді це не так. Кожен відповідає за вчинки, ідеї, принципи суспільства, у якому він живе. З цим можна не погоджуватись, в це можна не вірити, але такі наша невіра ще більш підтверджують мою теорію. Людина найбільше боїться трьох речей: старості, смерті і відповідальності. Та якщо із першими двома фобіями не можна боротися, то із боязнею відповідальності можна і треба вести боротьбу. Інакше така наша безхребетність може призвести до втрати особистості, чого нам усім дуже не хотілося б. Працюймо над собою і не забуваймо про те, що ми - лише тінь того, ким ми маємо бути.
Преступление и наказание» уже долгое время является классической литературой. Достоевский – считается одним из величайших романистов мирового уровня. Его популярность очень велика, как для русского писателя. Его творчество было отмечено многими известными мыслителями, писателями, учёными. В его гениальности нет сомнений. Много писателей испытали влияние Достоевского. Поэтому нужно понимать, что все эти факты имеют некоторое влияние на впечатления от прочтения.
Мне не понравилось «Преступление и наказание». К слову, произведение вызывает у меня приступы скуки и сонливости. В книгу слишком много объемных описаний, которые имеют небольшое количество смысловой нагрузки и вызывают у меня утомление. Всё очень громоздко. Меня очень сильно удивила концовка романа, ибо мне это кажется очень неправдоподобным. Я понимаю, что Достоевский был за любовь и всепрощение, но я не считаю, что Раскольников не мог переродиться, а, тем более, так как это изобразил автор произведения. Я не читал других произведений Достоевского, поэтому моё суждение о его творчестве обречено на неполноценность и ограниченность. Открыв «Идиота» и прочитав несколько страниц, я вынужден был его закрыть, констатировав то, что ничего не изменилось и текст вызывает всё те же чувства
Кожна людина несе відповідальність навіть за ті вчинки, які вона не зробила. Бо якщо вона – частина суспільства, то відповідальність падає також і на неї. Від цього нікуди не дітись. Хоча це й деякою мірою не зовсім справедливо, однак без цього неможливо досягнути поставлених цілей, вивести спільноту на вищий рівень моральності. Ми звикли жити погано і не можемо повірити в те, що наше життя якось можна покращити. Нам не вистачає віри, що ми самі маємо владу над нашею долею. То про яку тоді відповідальність можна говорити?! Гадаючи, що кожен відповідає сам за себе, нам живеться легше. Але насправді це не так. Кожен відповідає за вчинки, ідеї, принципи суспільства, у якому він живе. З цим можна не погоджуватись, в це можна не вірити, але такі наша невіра ще більш підтверджують мою теорію. Людина найбільше боїться трьох речей: старості, смерті і відповідальності. Та якщо із першими двома фобіями не можна боротися, то із боязнею відповідальності можна і треба вести боротьбу. Інакше така наша безхребетність може призвести до втрати особистості, чого нам усім дуже не хотілося б. Працюймо над собою і не забуваймо про те, що ми - лише тінь того, ким ми маємо бути.
Подробнее - на -
Объяснение: