— Мій батько — військовий авіатор, і я цим пишаюся. Як пишаюся і всіма тими, хто нині перебуває в лавах захисників нашої держави. Це так добре, що сьогодні ми живемо в мирі й злагоді. Проте, на жаль, світ знає й багато воєн. Звісно, що всі люди вірять в те, що війни більше не повторяться. Але світ змінюється. Тому наша надія на них — наших військових, які в будь-яку важку хвилину мають захистити моє місто і нашу країну. Я бачу, як наполегливо тренуються льотчики військової частини, де служить мій тато. Як шумлять і, розсікаючи небо над Івано-Франківськом, піднімаються все вище й вище винищувачі. В таку мить так хочеться бути на місці пілота, — поділився власними думками Сашко Терещенко.
Україна моя батьківщіна, бо народилася я на цій прекрасній землі. Батьки мої росіяи, які переїхали жити в Україну. Звичайно. моя рідна мова-російська, і я дуже люблю тври російських письменників. А українкою я називаю себе насамперед тому, що ввжаю себе маленькою громадянинкою цієї держави. мені жит в цій країні, навчатися, здобувати вищу освіту. Тому я із задоволенням вивчаю українську мову, історію цієї країни, не забуваючи про те, хто є мої батьки, звідки коріння нашого родоводу. Я добре володію російською й українськю мовами. із задоволенням вивчаю англійську мову. Пініше буду вивчати німецьку.Меі приємно, що серед дітей немає тієї ворожнечі, яка виникає між політиками щодо мови. мені хочеться сказати їм "станьте справжніми громадянами україни, вивчайте державну мову, шануйте її-свою рідну, материньську. і ще працюйте на благо україни задля народу. а не заради себе особисто."
