Кожне життя, а особливо життя дитни — це радість. Бо це нове життя, нові надії, нові посмішки, нові турботи.
Важливо нести цю радість і далі, у коллектив, у якому ми навчаемося, живемо, дорослішаемо.
Що стосується мене, перш за все я несу радість своїм батькам, вони раді, що я їх дитина, пестують мене та хвалять за те, що я дорослішаю, що даю їм надію на майбутне, за те, що я їх опора та захист у майбутньому.
Також, я хочу вірити, що особисто я несу радість до свого оточення, до друзів яких підтримую у тяжку хвилину, до друзів, яким не даю сумувати, до друзів з якими можу ділити усі радості, та незгоди, залишаючись таким же гарним товаришем.
Сподіваюсь, що у майбутному зможу радувати своїми досягненнями, не тільки сім'ю, а також усіх, що найменше у своїй країні.
Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
Кожне життя, а особливо життя дитни — це радість. Бо це нове життя, нові надії, нові посмішки, нові турботи.
Важливо нести цю радість і далі, у коллектив, у якому ми навчаемося, живемо, дорослішаемо.
Що стосується мене, перш за все я несу радість своїм батькам, вони раді, що я їх дитина, пестують мене та хвалять за те, що я дорослішаю, що даю їм надію на майбутне, за те, що я їх опора та захист у майбутньому.
Також, я хочу вірити, що особисто я несу радість до свого оточення, до друзів яких підтримую у тяжку хвилину, до друзів, яким не даю сумувати, до друзів з якими можу ділити усі радості, та незгоди, залишаючись таким же гарним товаришем.
Сподіваюсь, що у майбутному зможу радувати своїми досягненнями, не тільки сім'ю, а також усіх, що найменше у своїй країні.
Объяснение:
Тут 133 слова.
Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.