- Привіт! -Привіт! -Як справи? - Добре, а в тебе як? - Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається? -Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує? - В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує - Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим? - Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо. - Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам. - Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати? - Чому б і ні, я не відмовлюся. - Ходім? -Ходімо!
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
-Привіт!
-Як справи?
- Добре, а в тебе як?
- Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається?
-Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує?
- В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує
- Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим?
- Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо.
- Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам.
- Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати?
- Чому б і ні, я не відмовлюся.
- Ходім?
-Ходімо!
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.