Яка для вас найпрекрасніша пора року? Для мене-Зима! З неба, немов білий пух падає сніг, а земля зігрівається,вишитим морозом, простирадлом. Сніг виблискує на сонці, немов золото. А яке повітря-прозоре та чисте. На шибках будинків зима малює дивні візерунки. На вулиці за морозним вікном стоїть калина, прикрашена червоними ягодами. Та не самотня вона! Щодня прилітають до неї птахи, ласувати плодами. Ось де вони ласують смаколиками. У зимовому лісі стоїть тиша, він немов спить казковим сном, а на снігу багато диких тварин лишили свої сліди. Та тільки ведмідь сховався від морозу в своїй хатині. Отак проспить усю зиму і не побачить неймовірну красу, яка огортає всіх своїм розкішним, білим хутром.
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...
Для мене-Зима! З неба, немов білий пух падає сніг, а земля зігрівається,вишитим морозом, простирадлом.
Сніг виблискує на сонці, немов золото. А яке повітря-прозоре та чисте.
На шибках будинків зима малює дивні візерунки.
На вулиці за морозним вікном стоїть калина, прикрашена червоними ягодами. Та не самотня вона! Щодня прилітають до неї птахи, ласувати плодами. Ось де вони ласують смаколиками.
У зимовому лісі стоїть тиша, він немов спить казковим сном, а на снігу багато диких тварин лишили свої сліди. Та тільки ведмідь сховався від морозу в своїй хатині. Отак проспить усю зиму і не побачить неймовірну красу, яка огортає всіх своїм розкішним, білим хутром.
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на
ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...