Позитивне ставлення до людей передбачає вміння добре говорити. Адже мова — один з основних засобів створення нормальних людських стосунків. Хто не вміє спілкуватися, часто залишається самотнім. Треба вміти говорити і мати про що говорити. Не забувайте слова давньогрецького філософа Платона: «Розумні люди говорять тому, що мають що сказати, дурні — тому, що їм хочеться щось сказати».Треба гати, переживати й оцінювати все, що бачимо і чуємо навколо себе. Той, хто гає довкілля, має багату тематику для розмови: про те, що цікавого трапилося на роботі, у школі, свідком чого був на вулиці, на прогулянці, під час канікул тощо. Розповідь із самого початку має збудити в слухача зацікавленість.А ще потрібно читати. Хто нічого не читає, багато чого не знає... Книжки — невичерпне джерело цікавого, що може бути темою для розмови.Можна поговорити у товаристві й про театр, кіно, концерти, спортивні змагання та ін.Отже, мати про що говорити означає, що людина не лише дбає про свій культурний розвиток, а й водночас збагачує себе темами для розмов.Від чого залежить уміння висловлюватись?Багато важить добір слів. Люди, які мало читають і мало говорять, мають украй збіднений словник, говорячи, часто замовкають, підшукують потрібні слова. Через це їхня мова малоцікава. Збагачувати свій словниковий запас можна за до тренування — прочитати якийсь невеликий твір, а потім спробувати його переказати вголос.Не вживайте грубих, вульгарних слів. Не зловживайте іноземними словами і загальними фразами. Мудре прислів'я говорить: «Малі люди вживають великі слова, а великі — малі».
Красу природи я бачу в кожному її явищі. З приходом нової пори року я відкриваю для себе якісь її особливості, які притаманні лише цій порі. І тому мені б хотілося зупинитися на кожній з них.Почну з зими, бо саме зима відкриває двері в новий рік. Зима приваблює мене білим, пухнастим снігом, який сяючим килимом укриває землю. Якщо пильно приглядатися до снігу, то можна помітити, що він увесь зітканий з безлічі сніжинок. Вони мають надзвичайно красиву тонку форму і здаються мені справжнім витвором мистецтва. Дерева взимку вкриті срібним інеєм, наче в білому вбранні. На вікнах мороз малює чарівні візерунки, дивлячись на які я ніби поринаю в казку. Узагалі зима нагадує мені щось казкове, чарівне, незвичайне.За зимою йде весна. З приходом весни пробуджується вся природа, ніби від глибокого, зачарованого, зимового сну. Весна приносить із собою запашне, свіже повітря. Так пахне повітря лише весною. На деревах з’являються блискучі, липкі бруньки, а на деяких деревах вони звисають, ніби сережки. З гаю прилітають птахи, приносячи із собою веселий гомін та щебетання. З землі починає пробиватися молодесенька, соковита, яскраво-зелена травичка, з’являються перші квіти. Незабаром бруньки перетворюються на молоді листочки ніжно-зеленого кольору, які виблискують на сонечку, ніби вкриті лаком. Мені подобається стежити за перетвореннями природи, які починаються весною.Далі йде літо, яке приносить із собою теплий вітер буйне цвітіння всього рослинного світу. Куди не кинеш оком, усюди посміхаються різнокольорові квіти. Дерева вже вкриті буйним листям, яке шелестить під подихами вітру й створює приємну тінь. Улітку я завжди їду до моря, любуюся його безкраїм простором, го синьою, сяючою поверхнею, слухаю шум прибою.За літом приходить золотава осінь. Усе навколо раптом змінює колір. Дерева з зелених перетворюються в жовто-багряні, рожеві, червоні й золоті. Листя золотим дощем спадає під ноги, м’яко застеляє собою землю, шелестить тихим смутком. Починає плакати сіре небо дрібним дощиком. Птахи відлітають у вирій.Кожна пора року по-своєму прекрасна, тому я бачу красу природи ввесь рік.
