Антонимы - это слова с противоположным лексическим значением: день - ночь, холодный - теплый, покупать - значений базируется на соотносительности понятий, находятся во взаимной зависимости и характеризуют явление одного планаВ антонимические отношения вступают лишь два слова: веселый - грустный, утренняя - вечерняя, холод - жара Слова-антонимы относятся к одной части речи: радость - печаль, приход - уход (существительные);ШКИД Ливий - полезный, жидкий - густой (прилагательные) стоять - лежать, дружить - враждовать (глаголы), много - мало, вперед - назад (наречия); все - никто (местоимения)С точки зрения структуры различают антонимы ризнокореневи (встреча - разлука, снизу - сверху, нагревать - охлаждать) и однокоренные (надежда - безнадежность, в \"ехать - уехать, воля - неволя)Не все слова имеют выражать антонимические отношения К ним относятся слова с конкретным значением (стол, окно, нога) все числительные (один, десять, шестьсот), некоторые местоимения (я, он, этот), узкоспециальные термины (суффикс, ударение, доля, раствор), часть прилагательных и глаголов (синий, зеленый, красный, сельский и, матери, читать, рисовать.Антонимы широко используются как стилистические средства во всех жанрах литературы богато представлено явление антонимии в устном народном творчестве, в частности в народных пословицах и поговорках: Ученый идет, а невежда спотыкается Лучше горькая правда чем сладкая ложьАнтонимы усиливают контрастность, противоположность явлений действительности На основе использования антонимов строится стилистическая фигура антитеза - противопоставление или сопоставление сравниваемых понятий, явлений путем м сочетания в одном контексте Например: Она будет учительницей, она понесете свет в темноту, утешение - печали бедность (М Коцюбинский)§ 7 СОСТАВ ЛЕКСИКИ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНСКОЙ литературного языка с точки зрения ее происхожденияСловарный состав украинского языка объединяет две группы лексических единиц:1) изначально украинская (коренные украинский) слова;2) слова, заимствованные из других языковСтановление изначально украинской лексики можно представить в следующей хронологической т, скирда, урожай, втрак, волшебный, весенний, яркий, любимый, недостаток, воздуха, метель, костер, аист, часы Боь неп
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.