Твір на тему «Сучасна Україна/Україна сьогодні» Україна – відносно молода держава, проте має довгу та драматичну історію. До здобуття незалежності в тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна почергово входила до складу кількох великих держав. Наша культура нараховує близько півтора тисячоліття, у ній органічно поєднані автентичність та вплив християнської, європейської та інших видатних культур світу. Українці зробили свій внесок у розвиток світової науки, філософії та мистецтва. Сьогодні Україна перебуває в стадії політичного, економічного та соціального розвитку. На цьому нелегкому шляху ми стикаємося з необхідністю вирішити багато важливих проблем – забезпечити людей робочими місцями, молодь – можливістю здобути освіту, потурбуватися про доступність медицини для всіх, особливо для стареньких людей та інші. Цими питаннями займається уряд країни, проте всі ми можемо зробити свій посильний внесок – бути ерудованими та обізнаними, отримати потрібну державі професію, брати участь у благодійних заходах, допомагати один одному. Сучасна Україна – це країна з великими можливостями. У нас є все для того, щоб досягти благополуччя для всіх – географічне положення, корисні копалини, родюча земля, розумні люди. Не вистачає лише високого рівня правового регулювання всіх сфер життя. Дуже б хотілося, щоб уряд та заможні люди не були байдужими до проблем країни, підтримували розвиток нових технологій, які б сприяли очищенню довколишнього середовища.
1. Марічка поїде на море, і Петро купить новий велосипед, якщо будуть гарно поводитися. 2. Коли прийде літо, я поїду на море, але не надовго. 3. Дощ йшов усю ніч, так що зранку було так вокго, що треба було одягати чоботи, та було дуже волого. 4. Щоб довіряти людям - треба їх добре знати, і проводити з ними багато часу. 5. Я прислухався: у лісі було дуже тихо, бо перед цим пролунав гучний вистріл. 6. Я люблю ходити в ліс тоді, коли дерева зелніють та хвилюються зеленими хвилями; коли навколо стає спокій, який проникає у твою душу.
2. Коли прийде літо, я поїду на море, але не надовго.
3. Дощ йшов усю ніч, так що зранку було так вокго, що треба було одягати чоботи, та було дуже волого.
4. Щоб довіряти людям - треба їх добре знати, і проводити з ними багато часу.
5. Я прислухався: у лісі було дуже тихо, бо перед цим пролунав гучний вистріл.
6. Я люблю ходити в ліс тоді, коли дерева зелніють та хвилюються зеленими хвилями; коли навколо стає спокій, який проникає у твою душу.