скласти складний план і докладний переказ /людина, яка сколихнула україну людина є лише гостем на цьому світі. вона приходить і відходить. залишається тільки пам’ять. та найважче змиритися з тим, коли не стає тих, які живіши- ми за всіх живих. таким був в’ячеслав чорновіл — завжди усміхненим, позитив- ним, енергійним, щирим, з іскрами в очах. уже саме походження в’ячеслава чорновола пророкувало йому непросту долю. народився на шевченковій землі, зростав у інтелігентній, вчительській сім’ї, де значне місце надавали історичній пам’яті та національним обов’язкам. від батька успадкував козацьку кров. мати походила зі славетного роду меценатів терещенків. талановитий юнак обрав фах журналіста, де пріоритетом є слово, важливість донести правду до людей (тогочасні реалії зводили це право до грані нереального). під час навчан- ня у київському університеті політизується його думка, формуються переконання, загострюється почуття справедливості. саме під час випускного вечора в’ячеслав на володимирській гірці дав клятву, що все життя буде боротися за україну. маючи непересічні здібності, в’ячеслав чорновіл міг побудувати кар’єру, стати успішним науковцем, але він обрав інший шлях: шлях мученика, борця за волю, демократію україни. фактично він
став початком відродження українства у другій половині хх століт-
тя: започаткував рух шістдесятництва.
в’ячеслав чорновіл зосередив зусилля виключно на ідейній
боротьбі проти радянського режиму. виступає з патріотичною про-
мовою на відкритті пам’ятника тарасу шевченку в с. шешори на
івано-франківщині, де говорить про національний дух, незалежну
україну, героїв, які поклали своє життя. на прем’єрі фільму сергія
параджанова «тіні забутих предків» протестує разом з іваном
дзюбою та василем стусом проти арештів української інтелігенції.
документальне дослідження «правосуддя чи рецидиви терору? »,
видання збірки «лихо з розуму», згодом випуск підпільного журна-
лу «український вісник» завдали глибоких тріщин імперії зла. за
ці перли свободи в’ячеслав чорновіл заплатив своєю ж волею. згодом
він згадуватиме, що «за працю «лихо з розуму» удостоєний міжна-
родної журналістської премії та трьох років ув’язнення в таборах
суворого режиму».
мордовські заслання не зламали борця, а загартували дух, зміц-
нили характер, утвердили переконання та цілі. кдбісти називали
чорновола «невгамовним» за організації акцій протестів, голодувань
за статус політв’язня (в той час дисидентів затримували за сфабри-
кованими справами як грабіжників чи ґвалтівників). «я у своїй
неволі вільніший за вас, і життя моє ніби цікавіше й змістовніше.
і це більш ніж компенсує всякі невигоди й фізичні труднощі», —
заявив в’язень.
дружина чорновола атена пашко описує так чоловіка: «працював
він самовіддано і справді багато. вставав, бувало, о п’ятій годині
ранку, писав, потім — на роботу, лягав пізно. в’ячеслав максимович
не вмів кривити душею. він завжди давав пораду, настанову людям,
які до нього звертались, і особливо, якщо це стосувалося української
справи. він був людинолюбом, яких сьогодні мало».
з початком «перебудови» настрої змінюються, стає зрозумілим те,
що «тоталітарний чобіт» розвалюється. у цей час діяльність
чорновола досягає апогею. створення української гельсінської спіл-
ки ознаменувало кінець монополії компартії. на кожній демонстра-
ції був присутній в’ячеслав чорновіл — найавторитетніший україн-
ський політик, який палко промовляв до кожного громадянина.
лідер народного руху україни невтомно працював у верховній
раді: кров’ю і потом домагався визнання національної символіки,
проголошення декларації про державний суверенітет, довгоочікува-
ного акту проголошення незалежності україни.
у час незалежності в’ячеслав чорновіл продовжує активну
боротьбу за демократію, намагається впровадити дієві реформи. але весь цей час усіяний заколотами та спробами розколів. нру втрачає
популярність, починається психологічна блокада провідника. вороги
і зрадники показують страх, свою ницість, неспроможність чесно
боротися з чорноволом за трибуною, на виборах. основною їхньою
місією було не допустити в’ячеслава чорновола до поста президента
де-юре. та вони не врахували того, що він був авторитетним прези-
дентом де-факто для багатьох. національного лідера вирішують
знищити фізично, як звикли розправлятися з нескореними
українцями.
мільйони українців гідно провели в останню путь свого героя,
якого не стало так несподівано. «дай боже нам любити україну
понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося гірко любити її, втра-
тивши. настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях
до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі», — запо-
відав в’ячеслав чорновіл
порт як вид людської діяльності з’явився не одне тисячоліття тому. Навіть на малюнках у давніх печерах можна помітити, що кидання списа під час полювання чи рибальства мало відбуватися певним чином, а отже, за правилами. Саме життя вимагало від давньої людини руху, гарної фізичної підготовки, а це саме те, що дає нам насамперед спорт. Найдавніші цивілізації, як-от індійська чи китайська, досі приділяють питанню фізичної культури людини величезну увагу, Олімпійські ігри як можливість виявити й у змаганні розвинути свої фізичні можливості виникли ще в Давній Греції.
Сьогодні величезна кількість людей займається спортом. Деякі з них навіть обрали цей вид діяльності як професію. Це видатні та звичайні спортсмени: бігуни, стрибуни, атлети, плавці, лижники, фігуристи, борці — перелік цей можна довго продовжувати, бо на сьогодні у світі існує, мабуть, кілька сотень видів спорту.
Зараз настала епоха інформаційних технологій: комп'ютерів, ноутбуків, мобільних телефонів, Інтернету. Тому часто доводиться чути, що Інтернет та книжка стали ворогами. Мовляв, Інтернет витіснить надруковану книгу. А я думаю, що це абсурд.
Раніше те саме казали про телебачення. Але минули роки, а люди, в яких є вдома телевізор, все одно купують книжки, беруть їх у бібліотеці, читають. А не читають книг ті, хто й без телевізора та Інтернета нічого б не читав. Просто раніше ці люди розводили теревені на лавках, а тепер роблять це в Інтернеті та граються смартфонами.
Я вважаю, що Інтернет, навпаки, допомагає книзі. Зараз будь-який твір літератури можна знайти в електронних бібліотеках та почитати. Наприклад, твори для шкільної програми. Раніше для цього потрібно було йти в бібліотеку, в книжковий магазин або просити книгу у друзів. А тепер можна читати з монітора комп'ютера, роздрукувати твір на аркушах паперу або користуватися спеціальним пристроєм - «електронною книгою».Отже, книги стали доступніші завдяки Інтернету.
Ще я вважаю, що книга в електронному вигляді все одно не замінить «живу». Монітор навантажує очі, перед ним не посидиш без кінця. Інтернет-книга не може слугувати подарунком на день народження або інше свято. В ній немає гарних ілюстрацій, як в друкованій, до того ж друкована книжка сповнена якоїсь особливої чарівності. Її можна взяти до рук, погортати, вона пахне друкарнею.
Я бачу тільки один мінус для книг в тому, що поширився Інтернет. Я пам'ятаю, раніше ми обмінювалися книжками, а потім обговорювали, що кому сподобалося. А тепер попросиш книгу, а у відповідь: «Скачай в Інтернеті». Не всі розуміють, що читати «живу» книгу приємніше, а потім хочеться поділитися тим, що прочитав.