Я майже весь свій вільний час проводжу зі своєю сім'єю! Ми кожного разу під час відпочинку знаходимо якісь пригоди, а наша матуся виконує в них головну роль. Ось один із кумедних випадків, який я запам'ятав його на все життя! Це було не дуже давно. Кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! Нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! Нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди. Як це все відбувалося! Я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. Від нашої зупинки ми відходимо недалеко. Але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. Вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. Так воно все і сталося, але в переносному значенні! Вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. Спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. Ну як це? Вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! На це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. Назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого математика: «Я все порешаю». Вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. Почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. Але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. Наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий Сусанін, почала заводити тата у глухий кут. Таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. Вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. Невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! Для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.
1. Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає поводитися агресивно. Свідки стверджують, що саме це й призвело Володимира до злочину. Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила це лихо. - Роздум. Текст написаний від першої особи, в ньому багато вставних слів, висловлена і власна думка автора.
2. І ось що він мені розповів. Начебто сто років тому у цьому будинку жив привид. І не просто якийсь там звичайний, а… Як би його краще назвати? Своєрідний, чи що?.. Річ у тім, що кожного дня народження одного із членів родини (будь-кого!) робив цей привід ювілярові "подарунок", власноручно з’являючись перед усіма мешканцями цього будинку одночасно. - Опис. Йдеться про персонаж, особливості якого описані в тексті.
3. У давніх слов’ян Новий рік пов’язувався із землеробним календарем. З Х століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п’ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю. І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня. - Розповідь. Йдеться про подію, розповідається про все, що з нею пов"язано.
1. Вже в усі вікна цвів синіший за небо бузок. 2. Повиті млою гори сплять. 3. Місяць тихо озирає стомлену сном землю. 4. Присмоктаний мулом човен лежав на березі. 5. Уздовж сполосканих блакиттю озер лежить вся дощами зрита дорога.
Це було не дуже давно. Кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! Нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! Нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди.
Як це все відбувалося! Я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. Від нашої зупинки ми відходимо недалеко. Але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. Вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. Так воно все і сталося, але в переносному значенні! Вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. Спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. Ну як це? Вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! На це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. Назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого математика: «Я все порешаю». Вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. Почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. Але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. Наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий Сусанін, почала заводити тата у глухий кут. Таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. Вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. Невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! Для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.
1. Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає поводитися агресивно. Свідки стверджують, що саме це й призвело Володимира до злочину. Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила це лихо. - Роздум. Текст написаний від першої особи, в ньому багато вставних слів, висловлена і власна думка автора.
2. І ось що він мені розповів. Начебто сто років тому у цьому будинку жив привид. І не просто якийсь там звичайний, а… Як би його краще назвати? Своєрідний, чи що?.. Річ у тім, що кожного дня народження одного із членів родини (будь-кого!) робив цей привід ювілярові "подарунок", власноручно з’являючись перед усіма мешканцями цього будинку одночасно. - Опис. Йдеться про персонаж, особливості якого описані в тексті.
3. У давніх слов’ян Новий рік пов’язувався із землеробним календарем. З Х століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п’ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю. І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня. - Розповідь. Йдеться про подію, розповідається про все, що з нею пов"язано.
6. Вести - ведення (щоденника), нести - віднесений, сідати - сідало, лізти - залізти, летіти - політ, пекти - печиво, гонити - перегони, ломити - зламати, забирати - забраний, бродити - брід;
Козак - козацький, кріпак - кріпаччина, пісок - пісчаний, вінницький - вінничанин, батьківський - батьківщина, сонце - сонячний, торік - торішній, муха - мушиний, чоловік - чоловічий, перевага - переважно, вік - вічний, брязкати - брязкіт, ловити - лови, губити - розгубитися, возити - возик.
1. Вже в усі вікна цвів синіший за небо бузок. 2. Повиті млою гори сплять. 3. Місяць тихо озирає стомлену сном землю. 4. Присмоктаний мулом човен лежав на березі. 5. Уздовж сполосканих блакиттю озер лежить вся дощами зрита дорога.