Скласти текст-розповідь про спілкування з людиною, яку ви вважаєте взірцем інтелігентності, з поясненням, які чесноти цієї особи є, на вашу думку, найціннішими для суспільства.
Умовний б виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).
Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання:
Вперше людина почала збирати і вирощувати хлібні рослини понад 15
тисяч років тому. Спочатку люди їли сирі зерна, лише пізніше вони навчилися
розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Звідси й веде свій початок
історія про перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші.
Археологи стверджують, що ту кашу і можна вважати прахлібом. З часом
зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший прісний хліб - коржі з
густої зернової каші - тіста. З цих перших ячмінних коржів почалася епоха
хлібопечення.
Хліб із збродженого тіста з’явився пізніше. Його батьківщиною вважають
Єгипет. Пекли його різної форми — круглий, довгастий, у вигляді пірамід і
сфінксів, риб та різних фантастичних тварин.
Печений хліб був і в давні часи основним продуктом харчування українців.
Деякі вчені вважають, що саме предки-хлібороби сучасних українців - орії -
проклали першу борозну та спекли перший хліб.
Особливе місце у давні часи відводилося хлібу «житньому». «Жито»
означало як їжу взагалі, так і хліб зокрема. Воно пішло від слова «жити»,
«життя». А ось поняття «хліб» з’явилося пізніше й означало спочатку
«борошно».
Объяснение:
Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: